Кабінет Міністрів України затвердив нормативний документ, який визначає механізм і критерії віднесення сільськогосподарських земель до зон ризикованого землеробства. Постанову «Про затвердження Порядку та критеріїв визначення зон ризикованого землеробства» уряд ухвалив 4 березня 2026 року. Йдеться про перший системний підхід на державному рівні, що дозволяє офіційно класифікувати території, де аграрне виробництво відбувається у складних природних або воєнних умовах.
Необхідність ухвалення такого рішення пов’язана з поєднанням двох факторів, які суттєво впливають на аграрний сектор. З одного боку, останні роки характеризуються нестабільними погодними умовами, зростанням кількості посушливих періодів та загальним впливом змін клімату. З іншого боку, повномасштабна війна спричинила додаткові ризики для ведення господарства, особливо у прикордонних районах і на територіях, що зазнали бойових дій. Уряд очікує, що новий порядок допоможе краще реагувати на ці виклики та зміцнить продовольчу безпеку держави.
Після офіційного визначення відповідних земельних ділянок аграрні виробники, які працюють у таких умовах, отримають можливість претендувати на державну підтримку. Передбачається, що така допомога допоможе компенсувати витрати, пов’язані з орендною платою за землю та виконанням мінімального податкового зобов’язання. Це має сприяти збереженню виробництва навіть на територіях, де аграрна діяльність пов’язана з підвищеними ризиками.
«Ми вперше впроваджуємо чіткий і прозорий механізм визначення зон ризикованого землеробства, що дозволить адресно спрямовувати державну підтримку, мінімізувати втрати від кліматичних і воєнних ризиків та гарантувати продовольчу безпеку України. Це важливий крок для підтримки агровиробників, які працюють у надзвичайно складних умовах», - наголосив заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький.
Постанова визначає два основні критерії, за якими землі можуть бути віднесені до зон ризикованого землеробства:
- Негативний вплив кліматичних умов. Основним показником у цьому випадку є рівень продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см. Якщо цей показник становить менше 80 мм у період з 15 березня по 30 квітня для озимих культур або менше 80 мм з 15 травня по 15 червня для ярих культур, така територія може бути віднесена до ризикованої. Відбір зразків ґрунту здійснюють акредитовані або атестовані лабораторії на підставі договору з агровиробником. У висновках фіксуються кадастрові номери ділянок, їх площа, координати точок відбору проб, типи ґрунтів і фактичний обсяг продуктивної вологи.
- Наслідки бойових дій. До цієї категорії можуть належати землі, що розташовані в межах 20 км або в зоні від 20 до 50 км від державного кордону з державою-агресором чи лінії зіткнення. Також враховуються ділянки, які забруднені або можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Подібні території часто стикаються з обмеженнями у використанні, що суттєво впливає на можливість проведення польових робіт.
Щоб земельна ділянка була віднесена до зони ризикованого землеробства, агровиробник має виконати кілька процедурних кроків:
-
бути зареєстрованим у Державному аграрному реєстрі (ДАР);
-
до 1 липня подати через електронний кабінет заявку щодо відповідних земельних ділянок;
-
додати необхідні документи, зокрема лабораторні висновки у випадку підтвердження дефіциту вологи.
Після подання документів заявник може відстежувати хід розгляду своєї заявки безпосередньо у власному електронному кабінеті.
На регіональному рівні перевіркою поданих матеріалів займатимуться спеціальні комісії, які створюватимуть обласні державні або військові адміністрації. Вони повинні протягом 10 робочих днів проаналізувати документи та ухвалити відповідні рішення. Узгоджені переліки земель до 30 липня передаватимуться до Міністерства економіки. Остаточне затвердження здійснюватиметься наказом відомства до 31 серпня, після чого інформацію внесуть до Державного аграрного реєстру.
Для земель, що підпадають під військовий критерій, процедура визначення передбачає електронний обмін інформацією між державними органами. Дані звірятимуться між кількома реєстрами, зокрема Реєстром територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, Держгеокадастром та Державним аграрним реєстром. Така взаємодія дозволяє підтверджувати статус земельної ділянки без необхідності додаткових довідок для агровиробника.
Впровадження нового порядку має створити більш передбачувані умови для планування господарської діяльності в аграрному секторі. Очікується, що системне визначення ризикованих територій дозволить зберегти виробничий потенціал регіонів, де аграрії працюють у складних умовах, а також підтримати стабільність виробництва ключових культур, які відіграють важливу роль у забезпеченні внутрішнього ринку та експортних поставок України.
