Незважаючи на придатні агрокліматичні умови, полки українських магазинів традиційно заповнені імпортованим часником із Китаю. Причина криється не в погоді чи ґрунтах, а у відсутності розвиненого професійного виробництва цієї культури. Експерти зазначають, що фермерів, які спеціалізуються на часнику в промислових масштабах, в Україні – одиниці.
Проблема виявляється значно глибшою: брак професійних технологій, дефіцит якісного насіннєвого матеріалу, обмежені площі під культурою та недостатня кількість спеціалізованої техніки. За словами представника компанії «Ван Дайк Технікс» Андрія Марущака, яка займається впровадженням сучасних систем зберігання овочів і фруктів, наразі в країні катастрофічно не вистачає потужностей для належного зберігання часнику. При цьому компанія вже впроваджує технологічні рішення саме для зберігання цьогорічного врожаю озимого часнику, який буде зібрано в липні.
Бар’єри для вирощування: нестача техніки та насіння
Одним з головних стримувальних факторів є відсутність доступної спеціалізованої техніки. Технічні рішення, що підходять для вирощування часнику, вузькопрофільні та дорогі. І хоча ціна на часник зазвичай вища за картоплю, варто пам’ятати про суттєву різницю в урожайності: якщо з гектара картоплі можна зібрати до 40 тонн, то часнику – в середньому лише 7.
Це означає, що виробництво потребує високих вкладень при значно нижчій віддачі з площі. Тому така діяльність більше підходить для невеликих господарств. Спеціалісти вважають, що оптимальна площа під часник – це до 20 гектарів. При цьому 100 гектарів часникового поля в умовах України розцінюється як виняткова рідкість і майже фантастика.
Відсутність системності стримує потенціал
На додачу до технологічних труднощів, варто відзначити й інші фактори. Наприклад, якісного насіннєвого часнику в Україні катастрофічно мало. Це обмежує можливості навіть тих фермерів, які мають бажання та ресурси для вирощування цієї культури.
Незважаючи на наявність площ, потенційних аграріїв і попит на вітчизняну продукцію, ринок все ще не сформований. А без належної підтримки, як технічної, так і інституційної, ситуація не зміниться найближчим часом. Тому українським споживачам, імовірно, ще довгий час доведеться задовольнятися імпортним часником, насамперед із Китаю.
