Під час обговорення економічних перспектив агровиробництва в Україні фахівці знову звернули увагу на соняшник як культуру з найвищим фінансовим результатом для фермерів. Цю тезу озвучили на круглому столі Всеукраїнського конгресу фермерів, який відбувся за підтримки Mercy Corps, де аналізували ефективність основних напрямів рослинництва напередодні формування планів на 2026 рік.
За оцінками науковців, саме соняшник забезпечує аграріям максимальний чистий прибуток з гектара після врахування всіх виробничих витрат і податкового навантаження. На цьому наголосив старший науковий співробітник ННЦ Інститут аграрної економіки Дмитро Людвенко, підкреслюючи лідерство культури серед інших сільськогосподарських напрямів.
«Найбільше фермери заробляють на соняшнику. Це чистий прибуток після всіх витрат та податків. Соняшник у цьому сенсі на першому місці», — зазначив Дмитро Людвенко, старший науковий співробітник ННЦ «Інститут аграрної економіки».
Аналітичні розрахунки Національної академії аграрних наук України свідчать, що протягом останніх років частка прибутку від вирощування соняшнику стабільно перебувала у діапазоні 30–40%. Такий рівень рентабельності робить культуру безумовним лідером порівняно з зерновими та іншими олійними, навіть за умов коливань цін і зростання собівартості.
Результати досліджень були представлені спеціалістами Інституту зернових культур та ННЦ Інститут аграрної економіки в межах дискусії на тему найбільш прибуткових культур для аграріїв у 2026 році. Експерти зауважили, що стійкий попит на соняшникову олію як на внутрішньому ринку, так і в експорті, продовжує підтримувати економічну привабливість цієї культури.
Водночас фахівці нагадують, що під час формування структури посівів варто враховувати не лише фінансові показники, а й вимоги сівозміни та агротехнічні обмеження, оскільки надмірна концентрація соняшнику може негативно впливати на стан ґрунтів. Попри це, з огляду на поточні розрахунки рентабельності, аграріям рекомендують закладати соняшник як одну з ключових культур у планах на наступний сезон, поєднуючи економічну доцільність із довгостроковою стійкістю господарств.
