Український сегмент овочів і фруктів сьогодні стикається не стільки з браком продукції, скільки з нестачею сучасної інфраструктури для її збереження. Саме дефіцит сховищ дедалі більше впливає на роботу виробників, рівень цін та здатність галузі конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. За наявними оцінками, нестача таких потужностей становить близько 340 тис. тонн.
Проблема має не лише логістичний, а й економічний характер. Через відсутність сучасних овочесховищ та використання застарілих рішень частина врожаю втрачається ще до моменту продажу. Учасники ринку вважають, що втрати окремих видів продукції можуть доходити до 30%. Для багатьох господарств зберігання досі залишається слабкою ланкою: або доступні лише мінімальні можливості, або таких потужностей немає зовсім.
Через це чимало виробників змушені реалізовувати урожай одразу після збору. Саме в цей період на ринку спостерігається найбільша пропозиція, а отже і найнижчі сезонні ціни. У результаті аграрії часто недоотримують прибуток, хоча якісний товар міг би продаватися дорожче пізніше.
На цьому тлі компанія WINHUB розвиває мережу логістичних парків нового формату разом з інтегрованими овочесховищами. Йдеться про створення 1 млн кв. м логістичних об’єктів класу «А» вздовж основних транспортних маршрутів між Україною та країнами ЄС. Заплановане розміщення таких майданчиків у Києві, Одесі, Львові та Дніпрі.
Концепція передбачає не просто складські площі, а комплексну інфраструктуру сучасного рівня. У центрі уваги — технологічність, енергоефективність та зручність для бізнесу. Кожен парк задуманий як окрема екосистема, де резиденти можуть отримати необхідні сервіси для стабільної роботи, а місцеві громади — нові можливості для розвитку.
Для плодоовочевого сектору така модель має особливу вагу. Галузеві оцінки свідчать, що дефіцит сховищ для овочів зріс із 40% у 2021 році до 60% у 2025 році. Це означає, що проблема не зменшується, а навпаки посилюється, особливо в умовах зміни логістичних маршрутів і високих витрат на виробництво.
Підхід WINHUB базується на тому, що післязбиральна інфраструктура має включати повний цикл роботи з продукцією. Йдеться про контроль температурного режиму та вологості, сортування, доробку, фасування і формування партій для подальшої реалізації. Саме цього потребує сучасний ринок, де покупців цікавить не лише тоннаж, а й стабільна якість, однаковий стандарт продукції, привабливий товарний вигляд та прогнозовані строки поставок.
Втрати на рівні 30–35% — це проблема не одного окремого господарства, а всього сектору. Для виробника це означає меншу виручку та залежність від сезонних коливань. Для трейдера виникають ризики щодо якості й обсягів. Для експортерів ускладнюється формування однорідних партій, які відповідають вимогам професійних покупців за кордоном.
Поява мережевих логістичних парків із сучасними овочесховищами здатна змінити саму модель функціонування ринку. Якщо фермер отримує доступ не лише до місця зберігання, а й до сервісів доробки та логістики, урожай перестає бути товаром, який потрібно терміново продавати. Він перетворюється на ресурс, продажами якого можна керувати залежно від ринкової ситуації.
Для аграріїв це відкриває можливість скоротити післязбиральні втрати, збільшити частку продукції товарної якості та виходити на ринок у вигідніші періоди. Також це здатне забезпечити стабільніші грошові надходження і сильніші позиції у переговорах із торговельними мережами, трейдерами чи експортерами.
Для всієї галузі розвиток такої інфраструктури може означати зниження сезонних цінових коливань, ефективніші ланцюги постачання та посилення позицій української овочевої продукції на зовнішніх ринках. Саме тому питання сховищ дедалі більше стає стратегічним фактором розвитку агросектору.
