На українському ринку часнику домінує імпортна продукція, насамперед із Китаю. За оцінками учасників галузі, частка китайського часнику в Україні нині становить приблизно 80%, тоді як вітчизняний продукт займає близько 20%. Така ситуація пояснюється передусім економічними чинниками: виробництво в Україні дорожчає, тоді як імпорт залишається конкурентним за ціною.
Про тенденції на ринку повідомила президент Асоціації виробників часнику України та представниця нідерландської компанії Gourmet Юліанна Мусса. Вона зазначила, що ключовим фактором є постійне зростання витрат на виробництво, тоді як світові ціни на часник протягом останніх років залишаються відносно стабільними. За таких умов імпортований продукт часто виявляється дешевшим для торговельних мереж, а для покупців вирішальним критерієм зазвичай стає ціна, а не країна походження.
За словами експертки, подібна тенденція становить ризик для розвитку галузі не лише в Україні. У разі збереження нинішньої ситуації зі світовим виробництвом існує ймовірність поступового згортання вирощування часнику в багатьох країнах Європи. У деяких державах такі процеси вже спостерігаються, а виробники в Нідерландах, Іспанії, Італії, Хорватії та Румунії серйозно занепокоєні перспективами ринку. Вона пояснила, що в низці європейських країн собівартість виробництва фактично зрівнялася з цінами реалізації, однак фермери продовжують працювати завдяки державним програмам підтримки. Такі інструменти допомагають їм утримувати присутність на полицях супермаркетів, оскільки втрата цього каналу збуту може призвести до довготривалого витіснення місцевої продукції імпортом.
Експертка також звернула увагу на глобальні тенденції на ринку. За прогнозами учасників галузі, у 2026 році у світі може сформуватися перевиробництво часнику. Причиною цього є активне розширення площ під культурою у провідних країнах-виробниках. Йдеться не лише про Китай, який уже давно є найбільшим постачальником часнику у світі, а й про інші держави — зокрема Єгипет, Індію, Іспанію, Аргентину, Бразилію та США. У багатьох із них площі під часником щороку зростають приблизно на 5–15%.
За оцінкою Юліанни Мусси, проблема полягає в тому, що темпи нарощування виробництва значно випереджають зростання споживання. Якщо, наприклад, окрема країна стабільно споживає близько 1000 т часнику на рік, а світові виробники одночасно нарощують обсяги виробництва, то надлишок продукції неминуче виходить на міжнародні ринки. У таких умовах дешевий імпорт може швидко витісняти локальних виробників.
Фахівці галузі зазначають, що Україна має потенціал для розвитку виробництва часнику завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам та наявності досвіду вирощування цієї культури. Проте для збереження і розширення виробництва важливими залишаються питання економічної рентабельності, доступу до сучасних технологій зберігання та переробки, а також стабільних каналів збуту.
Юліанна Мусса наголосила, що підтримка внутрішнього виробництва значною мірою залежить і від споживчого вибору. За її словами, для збереження галузі важливо, щоб українські покупці частіше надавали перевагу часнику вітчизняного походження. Такий підхід, на її думку, дозволив би принаймні утримати виробництво на нинішньому рівні та не допустити подальшого скорочення галузі.
