Попри підписання у 2025 р фітосанітарного протоколу між Україною та Китаєм, експорт українського гороху до КНР так і не стартував. Формально сторони узгодили вимоги до безпечності та контролю продукції, однак реалізація домовленостей зупинилася через воєнний стан. Китайська сторона не змогла провести обов’язковий аудит виробничої інфраструктури — перевірку полів, елеваторів, переробних підприємств, портів та системи державного фітосанітарного нагляду.
Щоб не зупиняти процес повністю, сторони погодилися на дистанційний формат інспекції. Фахівці Держпродспоживслужби спільно з «Українською бобово-соєвою асоціацією» підготували необхідний пакет матеріалів і передали його китайським партнерам. Після аналізу документів КНР має надати офіційний висновок щодо відповідності української системи контролю встановленим вимогам. Подібна практика дистанційних аудитів застосовувалася і раніше для окремих ринків, однак рішення завжди залишається за імпортуючою стороною.
Поки український напрямок фактично залишається заблокованим, Китай суттєво наростив закупівлі гороху з рф. Це відбулося на тлі рішення Пекіна з 20 березня 2025 р запровадити мита на канадський горох. У результаті структура імпорту жовтого гороху до Китаю змінилася: якщо у 2023 році частка російського продукту становила 37%, то у 2024 р вона зросла до 48%, а за період з січня по листопад 2025 р досягла 66%. Фактично російські постачальники зайняли значну частину ніші, яка раніше була більш диверсифікованою.
Для України це питання особливо чутливе, адже у 2025 році аграрії зібрали рекордний урожай гороху. Розрахунок робився на активний експорт та зростання цін, зокрема з урахуванням очікуваного відкриття китайського ринку. Під час жнив закупівельні ціни трималися на рівні 14-15 тис грн/т, проте частина фермерів утримувала обсяги в очікуванні підвищення до 20 тис грн. У підсумку зовнішні поставки склали лише 200 тис т, тоді як перехідні залишки зросли до 250-300 тис т. Надлишкова пропозиція спричинила зниження цін до 11-12 тис грн.
На цінову кон’юнктуру вплинули й інші міжнародні фактори. Серед них:
-
повернення 30% мита Індією, що скоротило привабливість цього напрямку;
-
переорієнтація Туреччини на закупівлю російського гороху;
-
збільшення виробництва у країнах ЄС;
-
глобальний профіцит через експорт Канади та рф на рівні 3-4 млн т кожна.
У таких умовах навіть потенційне відкриття китайського ринку для української продукції, на яке розраховують трейдери, навряд чи призведе до різкого зростання цін. Додатковим стримуючим чинником є те, що російський горох наразі пропонується за ціною близько 300 $/т, що формує орієнтир для азійських покупців.
Водночас в Україні поступово зростає внутрішня переробка гороху. Розвиваються напрями виробництва біоклею, ізолятів та концентратів рослинного протеїну, інгредієнтів для харчової промисловості й кормового сектору. Світовий тренд на рослинні білки, альтернативні джерела протеїну та інгредієнти для функціонального харчування відкриває нові можливості для глибшої переробки. Якщо ці потужності й надалі розширюватимуться, це може поступово змінити баланс попиту на внутрішньому ринку та зменшити критичну залежність від експорту сировини.
