У першому півріччі 2026 року ріпак має всі передумови стати однією з найвигідніших культур для українських переробних підприємств. Поєднання цінової кон’юнктури, стабільного попиту та обмежень експорту формує сприятливі умови для зростання внутрішньої переробки цієї культури.
Через складнощі з експортною логістикою, зокрема обмежені можливості портової інфраструктури та небажання окремих операторів працювати з цією культурою, значна частина ріпаку залишається на внутрішньому ринку. У таких умовах переробка демонструє привабливу маржинальність, що робить ріпак особливо цікавим для заводів. Очікується, що підприємства, насамперед у західних регіонах країни, активно конкуруватимуть за сировину.
Аналітики ринку вказують, що цінові перспективи ріпаку виглядають переконливіше, ніж у сої. Культура користується попитом не лише серед українських переробників, а й серед європейських заводів, що підтримує ринок і зменшує ризики для виробників та трейдерів. Це створює додаткову впевненість у стабільності збуту навіть за змін зовнішньої кон’юнктури.
Запровадження мита не матиме впливу на посівні площі під ріпаком у сезоні 2026 року, оскільки посівна кампанія стартувала ще в серпні 2025 року, до моменту ухвалення відповідних рішень. Можливі коригування структури посівів можуть проявитися лише у врожаї 2027 року, який формуватиметься під час сівби в серпні–вересні. Водночас суттєвого скорочення площ не прогнозується, адже вирощування ріпаку й надалі залишається економічно обґрунтованим для аграріїв.
Додатковим чинником підтримки ринку є сталий і малочутливий до ціни попит з боку паливної галузі Європейського Союзу. Український ріпак і ріпакова олія активно використовуються у виробництві біодизелю, що забезпечує стабільні обсяги закупівель. На тлі цього, а також з урахуванням дії мита і високого інтересу з боку переробників, очікується істотне зростання обсягів переробки ріпаку в Україні — з 0,5 млн т у 2025 році до 1,1–2 млн т у 2026 році.
