Ну що ж, друзі, якщо ви теж останнім часом помічали, що купити шматочок сала стало справжнім фінансовим випробуванням — ви не самі. У липні 2025 року ціни на цей улюблений багатьма українцями продукт піднялися до історичних максимумів. І ми не перебільшуємо — цифри говорять самі за себе.
Згідно з офіційною статистикою, у червні середня роздрібна ціна сала в Україні сягнула 172,96 грн за кіло. Це на 1,2% більше, ніж у травні. А якщо заглянути трохи далі — то у червні минулого року ціна була 161,09 грн/кг. Виходить, що за рік маємо плюс 7,4%. Але це — лише «середня температура по лікарні».
Реальність на базарах і в магазинах виглядає куди жорсткіше. Ще у липні 2024 року домашнє сало коштувало в районі 234 грн/кг, а солоне — майже 243 грн. А потім — повзуче подорожчання: у березні 2025-го — вже 239,70 грн за свіже та понад 264 грн за солоне. І ось ми дійшли до липня: в деяких містах ціни стрибнули до 300, 400 і навіть 450 гривень за кілограм! І це вже без жартів — абсолютний рекорд за останні роки.
Що ж відбувається? Чому шмат сала став дорожчим за деякі види сиру чи риби?
Аналітики пояснюють усе досить просто:
-
Поголів’я свиней в Україні скорочується — і на великих фермах, і в господарствах приватних.
Спостерігається тенденція до вирощування переважно м’ясних порід свиней, які дають мінімум сала.
-
Корми подорожчали, логістика теж дає про себе знати — пальне, інфраструктура, витрати.
-
Попит за кордоном на свинину зріс — експорт, як не крути, впливає на внутрішні ціни.
-
Ну і звісно, загальні економічні труднощі нікуди не зникли.
Усе це — не теоретичні причини, а реальність, яка відгукується в кожному чеку на базарі.
«Це вже не продукт для щоденного столу, а майже делікатес», — зітхають покупці, які ще кілька років тому брали сало кілограмами, а тепер вагаються, чи взяти сто грамів.
Для багатьох українців сало — не просто їжа, а щось із розряду національної ідентичності. Його подають на свята, беруть у поїздки, використовують у кулінарії як базову інгредієнтну класику. І ось цей традиційний продукт раптом перетворюється на недоступний. Звісно, це викликає не лише подив, а й роздратування.
У таких умовах частина споживачів починає шукати альтернативи: хтось переходить на дешевші види м’яса або м’ясопродуктів, дехто цікавиться рослинними замінниками. Хоча, погодьмося, жоден овоч не замінить бутерброд із чорним хлібом, часником і справжнім домашнім салом.
Чи зупиниться це цінове безумство? Прогнозувати складно. Якщо ситуація з поголів’ям свиней не зміниться, а виробництво не стабілізується — то зниження чекати не варто. Держава поки не запроваджувала цільових програм підтримки дрібних свинарів у цьому сегменті, тож фермери виживають, як можуть.
Тож поки що маємо, що маємо: українське сало — не просто продукт, а лакмусовий папірець економічної ситуації. І хоча ціна на нього болюче б’є по кишені, любов до нього — залишається. Як-то кажуть, сало дорожчає — а серце все одно радіє, коли воно на столі.
