Майбутнє нішевих зернобобових в Україні дедалі частіше пов’язують із сочевицею, яка поступово виходить за межі експериментальних посівів і переходить у практичну площину агробізнесу. За оцінками науковців, саме ця культура має найвищий потенціал серед альтернативних зернобобових, особливо для господарств Лісостепу, де традиційний горох останніми роками втрачає привабливість.
Про це заявив доктор сільськогосподарських наук Владислав Черчель під час круглого столу «Найбільш прибуткові культури у 2026 році: що вирощувати фермерам», організованого Всеукраїнським конгресом фермерів. За його словами, площі під сочевицею в Україні мають чітку тенденцію до зростання, а культура здатна зайняти власну нішу в структурі посівів.
Статистичні дані підтверджують ці оцінки. У 2017 та 2024 роках посівні площі сочевиці в Україні досягли 17 тис. га, що стало найвищим показником за весь період вирощування культури в країні. Така динаміка пояснюється не лише попитом на світових ринках, а й адаптацією сочевиці до ґрунтово-кліматичних умов України та розширенням вітчизняної селекційної бази.
«Ніколи стільки не сіялось сочевиці в Україні. На сьогодні у нас є селекція цієї культури, зареєстровано 6 сортів. Культура не потребує спеціалізованої техніки для збирання. Головне, щоб вона виросла достатньо висока для цього. І хоча сочевиця не дуже урожайна (урожайність близько 1 т/га), але її вартість доволі висока — може бути від 30 до 60 тис. грн/т», — назвав переваги Владислав Черчель.
Водночас науковець звернув увагу, що реальні показники врожайності вже перевищують базові очікування. За підсумками 2024 року середній збір сочевиці в Україні становив 1,5 т/га. Це, на його думку, свідчить про значний резерв продуктивності, який може бути реалізований після повного відпрацювання технологій вирощування, зокрема систем живлення, захисту та підбору сортів. У перспективі врожайність може зрости до 2-2,5 т/га, що істотно підвищує економічну ефективність культури.
За таких показників потенційний дохід з одного гектара може коливатися в межах 75-150 тис. грн, що робить сочевицю однією з найбільш рентабельних нішевих культур для середніх і малих господарств. Додатковою перевагою є її роль у сівозміні, адже зернобобові традиційно покращують азотний баланс ґрунтів і знижують потребу в мінеральних добривах для наступних культур.
У Лісостепу сочевиця дедалі частіше розглядається як повноцінна заміна гороху, який фермери вирощують з обережністю через нестабільність ринку та цінові ризики. На відміну від нього, ринок сочевиці наразі залишається дефіцитним, що позитивно впливає на цінову ситуацію.
«На відміну від гороху, на який дуже коливається цінова пропозиція, ціна на сочевицю більш стабільна, бо ринок наразі залишається ненасиченим цією культурою. Тому я думаю, це наше майбутнє», — підсумував науковець.
