Український зерновий ринок нині демонструє нетипову цінову ситуацію: різниця між вартістю продукції поточного та майбутнього врожаїв майже зникла, а в сегменті кукурудзи ціни на нову продукцію подекуди навіть вищі. Такий розвиток подій виглядає незвичним, зважаючи на очікування достатньо високого виробництва та наявність запасів, однак ринок реагує не лише на фізичні обсяги, а й на фінансові та ризикові чинники.
За оцінками аналітиків Fastmarkets, у зовнішній торгівлі пшеницею з протеїном 11,5% ціни на новий урожай практично зрівнялися зі старим. Так, поставки з відвантаженням у серпні оцінюються приблизно у 234 долари за тонну на умовах FOB у портах Південний–Одеса–Чорноморськ, тоді як квітнево-травневі контракти на старий урожай лише трохи дорожчі — близько 236 доларів за тонну. Для порівняння, рік тому різниця між такими періодами була значно більшою і досягала кількох десятків доларів.
Схожа ситуація спостерігається і в сегменті фуражної пшениці. Поточний урожай оцінюється приблизно у 230 доларів за тонну з відвантаженням навесні, тоді як новий урожай торгується на рівні 226–228 доларів за тонну з поставкою в серпні. Для ринку це означає фактичне зникнення традиційного дисконту, який зазвичай супроводжує форвардні контракти.
Ще більш показовою є динаміка в сегменті кукурудзи. Експортні пропозиції на старий урожай формуються на рівні 226–227 доларів за тонну з весняним відвантаженням, тоді як листопадові поставки нового врожаю оцінюються близько 230 доларів за тонну. Таким чином, нова кукурудза вже торгується дорожче, ніж наявні обсяги, що суперечить класичній логіці сезонного ціноутворення.
На внутрішньому ринку ситуація виглядає подібно. Закупівельні індикативи на кукурудзу нового врожаю для постачання наприкінці 2026 року коливаються в межах 209–210 доларів за тонну на базисі DAP, тоді як фактичні угоди укладаються близько 212 доларів. Водночас продукція старого врожаю продається приблизно по 215–216 доларів за тонну, що залишає мінімальний розрив між спотовими та форвардними цінами.
Порівняння з попереднім роком підкреслює зміну ринкової структури. Наприкінці березня 2025 року старий урожай суттєво переважав за ціною новий як на експортних, так і на внутрішніх ринках, що відповідало типовій моделі із сезонним дисконтом. Нині ж цей механізм практично не працює.
Щодо ячменю, то чітких орієнтирів для нового врожаю поки не сформовано. Учасники ринку діють обережно, враховуючи досвід попереднього сезону, коли нестача покриття призвела до поступового підвищення цін упродовж маркетингового року.
Разом із тим поточні українські котирування загалом залишаються конкурентними у порівнянні з європейськими біржами, зокрема Euronext, а також із цінами в чорноморському регіоні ЄС.
Аналітики ринку пояснюють таку ситуацію очікуванням премій до ф’ючерсних контрактів і особливостями біржової кривої. Зазначається, що новий урожай підтримується ефектом переносу, який відображається у котируваннях MATIF, де ціни на віддалені місяці вищі за найближчі. Це формує стимули для торгових стратегій, коли фізичний товар купують, а ф’ючерси продають, залишаючись у довгій позиції щодо базису.
Крім того, у чорноморському регіоні, зокрема в напрямку Констанци, Варни та Бургаса, пшениця нового врожаю пропонується з невеликою знижкою до вересневих біржових контрактів, що також відображає загальну збалансованість ринку.
Учасники торгівлі зазначають, що різниця між старим і новим урожаєм практично стерлася, а активність угод залишається помірною з періодичними короткостроковими пожвавленнями. При цьому низькі премії на кукурудзу підтримують попит, а ринок продовжує формувати довгі позиції на осінні контракти.
Загалом сформувалася майже пласка цінова структура між двома врожаями. Вплив на неї мають не лише фундаментальні фактори, а й зовнішні ризики — зокрема воєнна невизначеність, витрати на логістику та коливання цін на паливо. У таких умовах ринок фактично оцінює як старий, так і новий урожай у подібному ризиковому середовищі, що і пояснює відсутність традиційного дисконту.
