Незважаючи на загальноукраїнське скорочення тваринницького сектору, агрофірма «Базис» із Черкащини, яку очолює Володимир Осадчий, активно розвиває цей напрям. В господарстві функціонує не лише молочна ферма та свиноферма, а й ведеться робота в рибному господарстві та інших менш розповсюджених галузях. Фермер відверто поділився поглядом на прибутковість, кадрові проблеми й те, як війна змінила його плани.
На сьогодні ферма утримує 260 дійних корів, але в найближчій перспективі планується збільшення цього числа до 300. Загальне поголів’я великої рогатої худоби сягає 450 голів.
«У 90-х ми ледь виживали, продавали всього одну тонну молока. Тепер маємо понад чотири сотні голів, з яких 260 — дійні. За останні півтора року вдалося додати ще 60 корів. Прагнемо досягти показника в 300», — розповів Осадчий.
У стаді переважає українська чорно-ряба порода, але є й симентальська та швіцька. Щоденний надій — 6 тонн молока, з жирністю 3,8–4% і вмістом білка 3,2–3,4%.
На фермі також утримують близько 250 свиней. Частину реалізують, іншу — переробляють у власному цеху, адже господарство має власний харчоблок.
Бичків тепер залишають на господарстві, чого раніше не практикували. Враховуючи, що живою вагою бичок коштував 100 грн/кг (у той час як свинина — лише 60 грн), це стало вигіднішим. До того ж, бичків легше утримувати. Проте нині споживачі частіше обирають корів — через більший вихід м’яса.
Раніше в господарстві розглядали можливість виробництва мармурового м’яса, але через війну реалізація цієї ідеї зупинилася — головний зоотехнік був мобілізований ще в перші дні повномасштабного вторгнення. Осадчий сподівається, що після повернення спеціаліста до цієї ініціативи вдасться повернутись.
З кадрами наразі сутужно. Колектив стрімко старіє — більшість водіїв зараз пенсійного віку, а молодь до 20 років не поспішає йти працювати в сільське господарство. Ситуацію ускладнює мобілізація, адже частина потенційних працівників пішла служити.
Попри складну ситуацію, господарство не залишається осторонь допомоги ЗСУ.
«Ми не є волонтерами в класичному розумінні, але завжди відгукуємось. До нас звертаються як місцеві військові, так і бійці 450-ї бригади — ми допомагаємо, чим можемо», — розповідає фермер.
На базі їдальні господарства облаштовано невеликий цех для переробки власної продукції. Жінки виготовляють паштети, тушкованки, різні каші та навіть консервований борщ. До цього додають і базові продукти — цукор, борошно, олію. Також допомагають коштами, ремонтом і придбанням транспорту. За це фермі дякують військові — привозять прапори з підписами та слова вдячності.
«Найбільше чекаємо на мир — аби спокійно працювати далі», — підсумував Володимир Осадчий.
