Одеський припортовий завод має зберегти своє виробниче призначення навіть після приватизації, адже переорієнтація підприємства виключно на перевалку аграрної продукції може позбавити державу значної частини майбутнього економічного потенціалу. Таку позицію висловив керівник Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв'ю «Главкому».
За його словами, дискусії навколо приватизації державних активів нерідко зводяться до питання, чи варто після продажу дозволяти новому власнику повністю змінювати функціональне призначення підприємства. На думку очільника ФДМУ, саме нагляд за виконанням інвестиційних зобов'язань і збереженням стратегічного потенціалу об'єктів є важливою складовою приватизаційного процесу.
Як приклад Дмитро Наталуха навів ситуацію з Одеським припортовим заводом. Під час попередніх спроб приватизації одним із потенційних покупців була велика аграрна компанія, яка розглядала підприємство передусім як перспективний логістичний майданчик, а не як виробника мінеральних добрив.
За словами керівника Фонду державного майна, компанія фактично планувала переобладнати виробничий комплекс під власний термінал для експорту сільськогосподарської продукції. Він розповів, що потенційний інвестор розглядав можливість демонтажу частини виробничих об'єктів, будівництва перевантажувальних потужностей, складів і причалів для обслуговування власних вантажів.
Водночас Дмитро Наталуха наголосив, що такий підхід має довгострокові ризики для економіки. Він пояснив, що хоча приватний власник після придбання активу отримує широкі можливості для його розвитку, державі важливо враховувати не лише миттєвий економічний ефект, а й наслідки для промисловості, зайнятості та суміжних галузей.
«Коли минулого разу намагалися його виставити на приватизацію, одним із зацікавлених учасників торгівлі була одна велика, дуже спроможна і ресурсна аграрна компанія. Вона розглядала цей актив не стільки як виробництво аміаку і карбаміду, а радше як потенційний майданчик для перевалки агропродукції. Вони, здається, навіть не приховували, що не виключають, що знесуть там зайве, побудують «рукави», крани і склади — і буде такий невеличкий приватний порт суто для перевалки їхньої продукції на судна», — пояснив очільник ФДМУ.
На думку Дмитра Наталухи, виробництво мінеральних добрив створює значно більшу додану вартість, ніж проста перевалка вантажів. Робота такого підприємства забезпечує функціонування великої кількості суміжних виробництв, стимулює розвиток логістики, сервісних компаній, виробників пакування та інших галузей, а також формує більше робочих місць.
«Але в економіці є така штука як екстерналії — неочевидні на сьогодні наслідки, які настають в довгостроковій перспективі. Ці наслідки бувають як позитивними, так і негативними. І от такий спосіб використання ОПЗ — це якраз негативна екстерналія. Максимум, що може відбутися за такого підходу в довгостроковій перспективі — це, напевно, збільшення обсягу перевалки за 5-10 років. Але не збільшиться кратно кількість робочих місць, сплачених податків, не з’явиться серйозна суміжна інфраструктура. Бо перевалка — низька за економічною складністю і висока за операційною автоматизацією діяльність», — додав Дмитро Наталуха.
Очільник ФДМУ переконаний, що для України вигідніше залучити інвестора, який буде зацікавлений у відновленні виробництва аміаку та карбаміду. Саме розвиток хімічного виробництва, за його оцінкою, забезпечить довгостроковий економічний ефект, сприятиме створенню нових робочих місць і розвитку промислової кооперації.
Додатковим чинником, який підвищив інтерес до підприємства, стала зміна ситуації на світовому ринку аміаку. Через загострення безпекової ситуації на Близькому Сході логістика постачання цього продукту з країн Перської затоки зазнала суттєвого впливу, що позначилося на світових цінах.
«Плюс війна в Ірані підвищує привабливість цього активу: 30% аміаку в світі постачалося через Ормузьку протоку з країн Перської затоки. Відповідно, зараз ціна на аміак просто злетіла в космос, і всі зовсім інакше подивилися на той самий ОПЗ. Якби минулого року завод продали під аграрних «перевальщиків», в України вже не було б шансу позмагатися на глобальному ринку аміаку», — резюмував він.
