Науковці дослідної станції «Маяк» у селі Крути наблизились до завершення розробки першого вітчизняного сорту овочевого лопуха. Це дворічна рослина, яка не лише корисна для здоров’я, а й може стати важливим компонентом овочевого раціону українців. Особливу цінність ця культура має для людей із діабетом, адже містить інулін — природний пребіотик, що нормалізує рівень цукру в крові та підтримує здорову мікрофлору кишківника.
На відміну від дикорослих і лікарських форм, новий сорт вирізняється прямим компактним коренем і меншою зеленою масою, що підвищує його товарну привабливість. Овочевий лопух повністю їстівний — від листя до коренеплоду. Весною використовують молоді листки та черешки, восени — коріння, яке придатне до зберігання та споживання взимку. Вчені пояснюють, що навіть у холодну пору року його можна вирощувати на підвіконні як вигоночну культуру, використовуючи листя для салатів.
Лопух невибагливий до вирощування, хоча для соковитого врожаю потребує достатнього зволоження. У кулінарії він універсальний: підходить для салатів, тушкування, смаження, приготування чаїв. Черешки можна використовувати як альтернативу спаржі, а листя — для голубців. Щоб позбутися гіркоти, достатньо попереднього відварювання.
Цей напрямок овочівництва традиційно розвинений у країнах Азії — зокрема, в Японії та Китаї. В Україні ж досі лопух культивували здебільшого як лікарську рослину. Виведення нового сорту стало можливим завдяки багаторічній роботі селекціонера Олександра Позняка, який закупив базовий матеріал у Японії та застосував метод полікросу для створення якісного генотипу. Робота тривала роками — добирались найбільш стабільні та вирівняні форми. Результатом став компактний, ніжний коренеплід з високим вмістом інуліну (до 7%).
Попри досягнення, майбутнє цього сорту залишається невизначеним. Через різке подорожчання з 1 червня — підтримка сортів у державному реєстрі стала в шість-вісім разів дорожчою. Це створює серйозні фінансові труднощі для наукових установ, що не отримують комерційного прибутку, як от станція «Маяк». За словами Позняка, раніше державні НДІ сплачували лише 5–10% від базової ставки, а тепер — 40–60%, що ставить під загрозу утримання патентів.
Ситуація критична не лише для малопоширених культур. Навіть більш прибуткові установи, як-от Носівська дослідна станція, змушені скорочувати кількість зареєстрованих сортів зернових. У Крутах же під загрозою понад 50 сортів нішевих овочів, які вирощуються в малих об’ємах, але з великою видовою та сортовою різноманітністю.
Законодавство не дозволяє використовувати у виробництві сорти, що не внесені до державного реєстру. Без оплати за підтримку та патент — неможливо не лише вирощувати, але й продовжувати селекційну роботу. Це може призвести до масового виключення українських сортів з реєстрів, що фактично знищить частину національного селекційного фонду.
Незважаючи на всі труднощі, науковці не мають наміру полишати свою справу. У «Маяку» планують вирощувати сорти навіть без реєстрації, аби зберегти багаторічні напрацювання. Вони впевнені: відмова від селекції вітчизняних овочів призведе до ще більшої залежності України від імпорту насіння.
