Україна продовжує інтеграційний процес із Європейським Союзом, і одним із найскладніших аспектів цього шляху є сільське господарство. Європейські фермери часто сприймають українських виробників як потенційну загрозу для власного ринку, хоча реальний вплив продукції з України на внутрішній ринок ЄС зазвичай перебільшують.
Генеральний директор асоціації «Українського клубу аграрного бізнесу» Олег Хоменко пояснює, що українські виробники сприймаються в ЄС як «порушники спокою». За його словами, реальні масштаби присутності української продукції на європейському ринку досить невеликі: статистика показує, що на одного європейця припадає лише чотири нагетси українського походження на рік. Незважаючи на це, Україні доведеться адаптувати свої технології виробництва та відповідати суворим екологічним стандартам, щоб стати повноправним членом європейської аграрної спільноти.
Найбільшим викликом для вітчизняних фермерів є впровадження норм «зеленого переходу» та стратегії «Від ферми до вилки». Ці документи передбачають значне скорочення використання пестицидів та мінеральних добрив, що для українського агробізнесу означає не лише зміну технологій, а й серйозні фінансові ризики. Оцінки експертів свідчать, що швидке і повне виконання цих вимог може призвести до щорічних збитків у розмірі від 2,5 до 3 млрд євро через зниження врожайності та необхідність закупівлі дорогих альтернативних засобів захисту рослин.
«Ціна переходу на європейські стандарти для нашого агросектору є дуже високою», — наголошує Хоменко, підкреслюючи, що без поетапного підходу аграрії ризикують зазнати значних втрат.
З цієї причини профільні організації, включно з УКАБ та Всеукраїнською аграрною радою, пропонують запровадити для України перехідний період тривалістю 10 років. Такий термін дасть можливість виробникам поступово оновити техніку, змінити методи обробітку ґрунту та адаптуватися до нових законодавчих вимог без ризику масових банкрутств. Керівник УКАБ пояснює, що пропонований десятирічний період дозволить гармонізувати українське законодавство та виробничі стандарти з європейськими нормами.
Ключовою умовою успішної адаптації є доступ до фінансової підтримки. В ЄС фермери отримують значні дотації зі структурних фондів, що допомагає їм дотримуватися екологічних правил. Українські аграрії, навпаки, працюють в умовах війни, яка вже завдала галузі збитків на майже 82 млрд доларів. Без подібної підтримки або права на поступовий перехід українські виробники опиняться у нерівних умовах під час інтеграції. Переговори за розділами 11 та 12, які регулюють сільське господарство та безпечність харчових продуктів, мають враховувати ці реалії.
Попри труднощі, український експорт демонструє стабільність: у 2025 році обсяги торгівлі з ЄС зросли на 35% порівняно з періодом до повномасштабного вторгнення. Щоб зберегти цю динаміку та успішно інтегруватися в єдиний ринок, Україні необхідно довести європейським партнерам, що вона є надійним постачальником безпечної продукції. Стратегія 10-річного перехідного періоду може стати компромісом, який дозволить українському агросектору адаптуватися до жорстких екологічних вимог ЄС, не втрачаючи конкурентоспроможності.
