Український аграрний сектор має одночасно працювати над подоланням поточних викликів, спричинених повномасштабною війною, та готуватися до довгострокових змін. Одним із головних стратегічних напрямів для галузі залишається європейська інтеграція, яка передбачає не лише адаптацію законодавства, а й перебудову окремих механізмів роботи агробізнесу.
Такі пріоритети обговорили під час презентації дослідження «Майбутнє агропродовольчого сектору України: конкурентоспроможність, євроінтеграція та розвиток внутрішнього ринку». Про це повідомило Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Зміна експортної моделі
Одним із довгострокових завдань для України визначено поступовий відхід від моделі, за якої значна частина аграрного експорту припадає на сировину. Натомість держава прагне створити умови для збільшення виробництва продукції з більшою доданою вартістю.
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький наголосив на необхідності підвищувати конкурентоспроможність українського АПК та готувати виробників до роботи в умовах єдиного ринку ЄС.
За його словами, держава готова максимально сприяти агровиробникам у цьому процесі. Водночас Україна має не лише використовувати європейський досвід, а й пропонувати власні напрацювання та рішення для розвитку спільного аграрного простору.
Для реалізації таких завдань необхідна координація між різними учасниками аграрного ринку. Йдеться про:
- державні органи;
- аграрний бізнес;
- профільні асоціації;
- експертне середовище;
- міжнародних партнерів.
Саме узгоджені дії цих сторін мають забезпечити формування моделі розвитку, яка враховуватиме як потреби українського виробника, так і вимоги майбутньої роботи на ринку ЄС.
Україна готується до Спільної аграрної політики ЄС
Окремим напрямом є підготовка українських інституцій до участі у механізмах Спільної аграрної політики Європейського Союзу.
Заступник міністра аграрної політики та продовольства Денис Башлик зазначив, що одним із ключових завдань залишається створення та посилення спроможності Виплатної агенції. Вона має стати важливою частиною системи адміністрування аграрної підтримки за європейськими принципами.
Паралельно Україна працює над пілотуванням цифрових та інформаційних інструментів, які будуть потрібні для функціонування цієї системи. Серед них — FSDN та АКІС.
FSDN передбачає збір інформації на рівні окремих сільськогосподарських підприємств. Такі дані необхідні для кращого розуміння економічного становища господарств та подальшого формування аграрної політики.
АКІС, своєю чергою, має сприяти доступу агровиробників до актуальної інформації, сільськогосподарських знань та європейських практик.
Нові правила вимагатимуть інвестицій
Євроінтеграція передбачає не тільки інституційні та цифрові зміни. Для аграрного бізнесу адаптація до європейських вимог означатиме необхідність додаткових інвестицій.
Серед напрямів, які потребуватимуть уваги виробників, називають:
- дотримання вимог щодо благополуччя тварин;
- застосування засобів захисту рослин відповідно до встановлених обмежень;
- виконання вимог нітратного законодавства;
- адаптацію виробничих процесів до європейських стандартів.
Для частини підприємств такі зміни можуть означати додаткові витрати на модернізацію виробництва, обладнання та технології. Особливо важливим це питання є для малих і середніх господарств, які мають менше фінансових ресурсів для швидкої адаптації.
Держава та бізнес мають діяти разом
Денис Башлик підкреслив, що інтеграція аграрного сектору до європейського простору має відбуватися як спільний процес держави та бізнесу. При цьому окрему увагу необхідно приділяти малим і середнім виробникам, які можуть бути більш вразливими під час переходу на нові правила.
Йдеться не лише про встановлення нових вимог, а й про пошук механізмів, які дозволять агровиробникам поступово пристосуватися до них без надмірного навантаження на бізнес.
Таким чином, євроінтеграція українського АПК охоплює одразу кілька напрямів — від зміни структури виробництва та експорту до реформування державних інституцій, цифровізації та наближення екологічних і виробничих вимог до стандартів ЄС.
Для України цей процес також пов'язаний із необхідністю підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції. Перехід до виробництва товарів із більшою доданою вартістю має доповнити традиційно сильні позиції країни у виробництві та експорті аграрної сировини.
У підсумку майбутня модель українського агросектору має поєднати конкурентне виробництво, розвиток внутрішнього ринку, європейські правила та підтримку виробників у процесі адаптації до нових умов.
