Україна підійшла до етапу євроінтеграції, на якому ключову роль відіграє не декларування намірів, а швидкість і якість виконання зобов’язань. Наразі держава перебуває на завершальній фазі підготовки до вступу в Європейський Союз, і часові рамки цього процесу вже можна оцінювати досить конкретно.
Під час панельної дискусії в Українському домі в Давосі віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка зазначив, що досвід інших країн-кандидатів свідчить про реалістичність стислих термінів. За його оцінкою, держави, які доходили до фінальної стадії переговорів із ЄС, зазвичай завершували всі необхідні процедури протягом двох-трьох років.
Україна, за словами віцепрем’єра, вже має чітко сформований перелік завдань, без виконання яких членство в ЄС є неможливим. Йдеться про реформування системи верховенства права, адаптацію статистики до європейських стандартів, удосконалення публічних закупівель, фінансового контролю та низки інших інституційних і економічних напрямів, які є базовими для функціонування спільного європейського ринку.
«Технічно і політично ми чітко розуміємо, що потрібно зробити. Усе залежить від парламенту, уряду та інституцій — наскільки швидко ми імплементуємо ці правила. Що швидше, то краще», — підкреслив він.
За оцінкою Тараса Качки, за умови інтенсивної та скоординованої роботи основний масив реформ може бути реалізований у 2026–2027 роках. Такий темп відповідає практиці попередніх розширень ЄС і не виходить за межі процедур, закладених у самій європейській моделі інтеграції.
«Цілком реально завершити це за два роки. Якщо всі необхідні реформи буде реалізовано до кінця 2027-го, Україна може стати членом ЄС у 2028 році», — зазначив Качка.
Водночас він визнав, що не всі напрями однаково прості для адаптації. Одним із найскладніших блоків залишається екологічна політика. За словами віцепрем’єра, впродовж тривалого часу Міністерство захисту довкілля мало обмежену інституційну спроможність, що ускладнює оперативне впровадження численних директив ЄС у сфері охорони навколишнього середовища, кліматичної політики та контролю за викидами.
Додаткові виклики існують і для аграрного сектору. Зокрема, йдеться про регулювання обігу засобів захисту рослин. Європейський Союз упродовж останніх років заборонив низку діючих речовин, які в Україні досі дозволені до використання. За словами Качки, різке та одномоментне вирівнювання правил може створити ризики як для українських виробників, так і для фермерів у країнах ЄС, тому гармонізація потребує поетапного та зваженого підходу.
Попри ці складнощі, віцепрем’єр наголосив, що вступ України до ЄС слід розглядати не як загрозу, а як можливість для всієї європейської економіки, зокрема аграрного сектору, який нині перебуває під тиском демографічних, кліматичних і структурних змін.
«Головне питання в агросекторі — як вибудувати спільну аграрну політику. Я дедалі більше переконуюся, що вступ України до ЄС не загрожує, а навпаки — здатен врятувати європейське сільське господарство», — наголосив Качка.
Він також підкреслив, що дотримання високого темпу реформ має принципове значення не лише з точки зору переговорного процесу. Це важливо для внутрішньої стійкості українського суспільства, а також для збереження довіри до Європейського Союзу як партнера, який послідовно виконує власні зобов’язання щодо майбутнього членства України.
