Українське вівчарство може перетворитися на одну з найприбутковіших галузей аграрної економіки, якщо буде реалізовано його виробничий і експортний потенціал. За оцінками профільних представників галузі, щорічні надходження від розвитку цього напряму здатні сягати до $20 млрд, а кількість створених робочих місць — до 3 млн. Такий ефект можливий за умови системного підходу до нарощування поголів’я та розширення зовнішніх ринків.
Про перспективи галузі заявив голова Асоціація вівчарів, власник племінного господарства «Центр відродження вівчарства» Василь Стефурак. За його словами, хоча в Україні традиційно більше уваги приділяють вирощуванню зернових та олійних культур, саме вівчарство має значні резерви для масштабування.
Фахівець вважає, що протягом 10 років країна здатна наростити поголів’я до 100 млн овець. При цьому одна тварина може забезпечувати близько $200 доходу, що формує вагомий фінансовий ресурс для сільських територій. Розвиток галузі також сприяв би диверсифікації аграрного виробництва, зменшуючи залежність від рослинницької продукції.
Станом на сьогодні в Україні нараховується понад 760 тис. овець і кіз, що приблизно на 10% менше, ніж торік. Попри це, зовнішній попит на баранину зростає. Зокрема, Катар висловлює готовність імпортувати з України до 1,5 млн голів баранів щороку на державному рівні. Запропонована ціна становить $5 за кг живої ваги, що у 2,5 раза перевищує поточний середній рівень експортної вартості.
Василь Стефурак зазначив, що для виконання такого контракту Україні доведеться щонайменше утричі збільшити наявне поголів’я. Він підкреслив, що досягти обсягів експорту у 1,5 млн голів на рік можливо за 2–3 роки, однак це потребує державної підтримки та цілеспрямованого розвитку племінної бази. За його словами, ключовим чинником є якість тварин, адже катарська сторона зацікавлена у товарних баранчиках віком 6–8 місяців із живою вагою 45–55 кг і не готова оплачувати продукцію нижчого стандарту.
Експерт наголошує, що відродження вівчарства могло б не лише зміцнити експортні позиції України, а й стимулювати зайнятість у гірських та степових регіонах, де цей вид тваринництва традиційно має добрі природні передумови. За умови стратегічного підходу галузь здатна стати вагомим джерелом валютної виручки та розвитку сільських громад.
