Скорочення обсягів імпортного сиру на українському ринку відкрило додаткові можливості для вітчизняних підприємств. Місцеві виробники поступово займають вивільнені ніші та збільшують випуск окремих категорій продукції. Після складнішого літнього періоду в галузі помітне певне пожвавлення, хоча говорити про повноцінне відновлення поки зарано.
Найпомітніші позитивні зміни відбуваються у сегментах напівтвердих і білих сирів. Саме ці категорії демонструють кращу виробничу динаміку. Натомість плавлені сири та сирні продукти поки не показують аналогічних темпів зростання.
Однією з головних перешкод для подальшого розвитку залишається ситуація із сировиною. Її пропозиція скорочується, а закупівельна вартість зростає. За таких умов підприємствам складніше планувати виробничі обсяги та утримувати конкурентні ціни. Тому навіть за наявності можливостей для заміщення імпортної продукції українські сировари не можуть безперешкодно нарощувати випуск.
Додаткове навантаження на підприємства створюють проблеми з електропостачанням і збільшення логістичних витрат. Водночас споживчий ринок також не сприяє активному розширенню продажів. Через обмежену купівельну спроможність населення покупці стають чутливішими до зміни вартості продуктів.
Зростання виробничих витрат уже позначилося на цінах. Із початком осені провідні сироварні підприємства переглянули відпускну вартість своєї продукції. Подорожчання охопило традиційні сорти сиру як в оптовому, так і в роздрібному продажу. У торговельних мережах ціна окремих позицій наближається до 500 грн за кілограм, і такий рівень поступово перестає бути винятком.
Надалі цінова ситуація може ускладнитися. До кінця року очікується посилення впливу вартості молочної сировини на кінцеву ціну готової продукції. Для виробників це означає необхідність і надалі коригувати прайси, однак можливості перекладати всі додаткові витрати на споживачів обмежені.
Ще одним наслідком подорожчання стало скорочення промоактивності. Виробникам складніше пропонувати значні знижки, коли собівартість продукції постійно збільшується. Це може додатково впливати на обсяги реалізації, оскільки акційні пропозиції залишаються одним із чинників, що стимулюють купівлі в роздрібних мережах.
Не менш складні умови склалися і для експортерів. На зовнішніх ринках українським підприємствам важче підвищувати відпускні ціни, оскільки конкурентоспроможність поставок залежить не лише від вартості самого товару, а й від витрат на його транспортування. Особливо відчутною ця проблема є на казахстанському напрямку, який залишається основним ринком збуту українського сиру.
Водночас у сегменті сирного продукту спостерігаються позитивні зміни. Експортери змогли покращити свої цінові позиції на тлі подорожчання якісних рослинних жирів. Крім того, на внутрішньому ринку збільшився попит на таку продукцію, що створило сприятливіші умови для її реалізації.
Отже, скорочення імпортних поставок стало важливим чинником підтримки української сироробної галузі. Вітчизняні підприємства отримали можливість повернути частину втрачених позицій, проте структурні проблеми залишаються невирішеними.
Подальші перспективи виробництва залежатимуть від доступності молочної сировини, стабільності енергопостачання та вартості логістики. Важливим чинником буде й платоспроможність покупців, адже навіть за наявності продукції на полицях її подальша реалізація залежатиме від того, наскільки ціни відповідатимуть можливостям споживачів. Без послаблення цих обмежень розраховувати на значне нарощування виробництва українського сиру буде складно.
