Аграрний сектор України за останні десятиліття пройшов етапи суттєвих трансформацій, що привело до зміни ролі великих агрохолдингів у структурі виробництва. Сучасні компанії з великими земельними масивами дедалі частіше працюють за інтенсивною моделлю, орієнтуючись на технологічний розвиток, точне управління ресурсами та підвищення стійкості виробничих процесів. Такі висновки подані в аналітичному звіті проєкту Німецько-український агрополітичний діалог, який досліджував тенденції розвитку аграрного бізнесу.
Аналітики наголошують, що перші великі об’єднання агропідприємств сформувалися у 2000-х роках. У 2007 році в Україні діяло майже два десятки великих компаній, і разом вони обробляли близько 1,7 мільйона гектарів. Уже через дев’ять років кількість таких структур перевищила 110, а їхній загальний земельний банк зріс удвічі з лишком, до приблизно 5,7 мільйона гектарів. Це відповідало майже третині усіх площ, що перебували в обробітку юридичних осіб, зареєстрованих у секторі.
Після цього темпи розширення змінилися. У 2021 році консолідовані площі агрохолдингів зменшилися до близько 5 мільйонів гектарів, що експерти розцінюють як перехід від нарощування земельного масиву до оптимізації внутрішніх процесів і підвищення продуктивності. Одночасно з цим змінилася і стратегія взаємодії між великим та середнім і малим бізнесом у сільському господарстві. У дослідженні наголошено, що «важливою тенденцією стала інтеграція середніх і малих виробників. Великі компанії дедалі більше зацікавлені не лише в оренді землі, а й у співпраці з малими та середніми виробниками через постачання технологій, сервісів і допомогу з виходом на ринки».
Експерти підкреслюють, що поява компаній із великим земельним банком не є виключно українським явищем. Подібні процеси відбуваються в регіонах, де переважають великі агроландшафти та де сільське господарство має значну економічну вагу. У Латинській Америці, зокрема в Бразилії та Аргентині, такі господарства працюють десятиліттями. Австралія також демонструє високий рівень концентрації земель у структурі агробізнесу.
Тенденція укрупнення помітна і в Європейському Союзі. У країнах Східної Європи вона особливо відчутна: у Румунії діють компанії з земельним банком понад 50 тисяч гектарів, у Литві – понад 35 тисяч гектарів. З огляду на територіальні масштаби цих держав, такі показники мають відчутну вагу. Дослідники зазначають:
«Стара Європа також не відстає — у Франції лише 7% господарств мають понад 100 га, але вони обробляють більш як половину сільгоспземель. У Чехії 8% господарств контролюють 70% угідь».
Такі процеси тісно пов’язані зі світовими викликами, зокрема зростанням конкуренції на глобальних ринках та потребою у модернізації, що вимагає значних інвестицій. У великих компаніях легше забезпечити доступ до сучасної техніки, цифрових рішень, систем управління якістю та інновацій у рослинництві. Саме тому укрупнення господарств стає логічною частиною розвитку агросектора в різних країнах.
