У вітчизняному агросекторі спостерігається трансформація класичної моделі поведінки фермера. Якщо ще донедавна головною причиною продажу зернових були фінансові обмеження та висока вартість логістики, то тепер ситуація суттєво змінилася. Замість поспішного збуту врожаю задля поповнення обігових коштів, аграрії дедалі частіше відкладають продажі в очікуванні вигіднішої кон’юнктури.
Це стало можливим завдяки накопиченим фінансовим ресурсам за попередні сезони та суттєвому зниженню логістичних витрат. У результаті, саме ціна стає ключовим чинником для ухвалення рішення про збут, а не нагальна потреба у коштах. За оцінками експертів, фермери наразі мають у розпорядженні обігові кошти, еквівалентні кільком врожаям, що дозволяє їм діяти стратегічно, а не з огляду на обставини.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, багато хто прогнозував масові банкрутства серед аграріїв. Проте фермерські господарства змогли адаптуватися до нових реалій — шляхом скорочення витрат, оптимізації технологій та ефективного управління ресурсами. Суттєву роль у цьому відіграло те, що ще влітку 2022 року на складах залишалося багато нереалізованого зерна з попередніх сезонів, до якого додалися врожаї ранніх зернових.
У підсумку, сформувався запас у розмірі до трьох врожаїв, що стало своєрідною «фінансовою подушкою безпеки». За словами представників трейдерських компаній, чимало господарств змогли повністю погасити кредитні зобов’язання та відмовитись від нових позик. Це дозволило уникнути тиску банківських графіків платежів і не продавати зерно вимушено, у невигідні періоди.
Аграрії, які більше не прив’язані до кредиторів, можуть самостійно планувати продажі. У багатьох з них з’явилася можливість відтерміновувати реалізацію до зими, коли традиційно ціни зростають. Наприклад, кукурудза нового врожаю вже зараз оцінюється на рівні $200/т, а ріпак — понад $500/т, що є помітно вищим показником у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Сучасний український фермер дедалі частіше використовує власну інфраструктуру для зберігання зерна. Якщо десять років тому переважна частина врожаю зберігалася на комерційних елеваторах, то сьогодні агровиробники обладнали власні склади, придбали транспорт і навіть вагони. Це дозволяє їм бути менш залежними від логістичних операторів, а отже — уникати високих тарифів та незручних умов зберігання.
Сьогодні вартість перевалки у портах коливається в межах $3–6/т, проте деякі термінали планують підвищення тарифів до $8–9/т на початку сезону. Водночас, фахівці прогнозують, що вже після зими ціни на ці послуги знову знизяться.
Цього сезону чимало елеваторів залишилися недозавантаженими, а деякі з них наприкінці сезону навіть пропонували безкоштовне зберігання за умови оплати лише приймання та відвантаження. Власне зниження вартості таких послуг і надалі сприятиме підвищенню економічної незалежності фермерів.
У контексті меншого врожаю продовольчої пшениці, який очікується цьогоріч через несприятливі погодні умови, аграрії ймовірно затримають основні продажі до січня. Саме тоді на світовому ринку залишаються лише два активні постачальники — США та Україна, причому українське зерно має перевагу через свою натуральність, на відміну від генномодифікованої американської продукції.
Загальна тенденція свідчить про те, що активність фермерів у збуті буде зміщуватись на пізніші місяці, що, своєю чергою, призведе до зниження навантаження на логістичну та елеваторну інфраструктуру в період старту сезону. Проте така стратегія дозволяє аграріям зберегти прибутковість та ефективно керувати своїм бізнесом навіть в умовах воєнного часу.
