Запровадження мит на експорт сої та ріпаку, на думку аграріїв, несе вигоду державі та переробним підприємствам, але не фермерам. Власник господарства «ВВІ Агро» з Миколаївської області Андрій Чичета, який багато років застосовує технологію No-Till для збереження вологи на південних землях, наголошує, що подібні зміни не вплинуть на структуру посівів у регіоні.
Аграрій підкреслює, що ріпак залишиться стратегічною культурою для південних областей, оскільки його фактично нічим замінити. Ще у 2010 році, коли ціна на цю олійну перевищила $700 за тонну, культура стала для багатьох фермерів першою можливістю отримати значні прибутки, що дало поштовх до розвитку господарств та модернізації технічного парку. З того часу ріпак вважається культурою швидкої окупності: його вирощують навіть у несприятливих кліматичних умовах, адже аналогів з подібною економічною вигодою поки що немає.
Чичета вважає, що введення мит створює додатковий ресурс для бюджету та посилює позиції переробників, проте для самих виробників це означатиме лише втрату частини прибутку. За його словами, логіка цього процесу проста: якщо трейдери з урахуванням мит можуть купувати сою чи ріпак за ціною, наприклад, 22,5 тисячі гривень, то навряд чи заводи без митного навантаження готові платити більше. Це означає, що в ланцюгу розподілу прибутків фермери знову залишаються у програші.
Таким чином, ситуація з митами підтверджує вже відому закономірність: у системі перерозподілу доходів аграрії стають слабшою стороною, тоді як держава та переробна галузь виграють від змін.
