Цьогорічний виборчий марафон у країнах Європи може знову зробити українське зерно об’єктом гучних суперечок. Ринок Європейського Союзу поступово стає менш відкритим для постачань з України, і цей процес має радше політичне, ніж економічне підґрунтя.
Керівник Української аграрної конфедерації Павло Коваль звернув увагу, що українське зерно продовжує надходити до Польщі, Угорщини, Словаччини, Болгарії та Румунії. Водночас навіть після оновлення Автономних торговельних заходів, які набули чинності 29 жовтня 2025 року, для українських експортерів залишаються обмеження у вигляді квот і ліцензування. Тобто формально торгівля триває, але на практиці вона все більше обмежується додатковими умовами.
Окремою темою у дискусіях з європейськими партнерами регулярно стає питання якості українського зерна. За словами Коваля, ці зауваження звучать не вперше, однак реальна ситуація свідчить про інше. Українська агропродукція цілком відповідає потребам європейського ринку, а підтвердженням цього є стабільний попит з боку тваринницького сектору. Польські, данські та німецькі виробники кормів активно закуповують український фураж і соєвий шрот, не висуваючи претензій до їхніх характеристик.
На думку експерта, проблема полягає не в зерні, а у внутрішніх політичних дебатах у самому Євросоюзі. Особливо яскраво це проявляється під час виборчих кампаній, коли тема імпорту стає зручним інструментом для мобілізації електорату. Цього року в Європі заплановано 12 виборчих процесів, а отже, можна очікувати нового сплеску протестних заяв і гучних закликів проти української аграрної продукції.
Як показує досвід попередніх років, саме у виборчі періоди з боку окремих, формально дружніх до України сусідів, лунають різкі та часто необґрунтовані заяви щодо необхідності обмежити експорт українського зерна. Ці сигнали швидко зникають після завершення голосувань, але щоразу створюють додаткову напругу для аграрного сектору та експортерів, яким доводиться працювати не лише з ринковими, а й з політичними ризиками.
