Ухвалення Державної програми розвитку тваринництва стало важливим орієнтиром для молочної галузі України, однак сам по собі цей крок не гарантує сталого зростання. У нинішніх умовах збільшення виробництва молока може обернутися серйозними проблемами, якщо не буде вирішено питання його якісної та конкурентної переробки. Саме на цьому акцентують в Асоціації виробників молока.
В АВМ позитивно оцінюють появу програмного документа, адже він закладає довгострокове бачення розвитку тваринництва. Водночас фахівці звертають увагу, що головна вразливість молочного сектору сьогодні пов’язана не з обсягами виробництва сировини. Критичним залишається стан переробної ланки, яка часто технічно і фінансово не готова ефективно працювати з більшими обсягами молока та конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.
За оцінками асоціації, за останні 3 роки, попри війну та нестабільну економічну ситуацію, молочні ферми змогли суттєво підвищити свою ефективність. Продуктивність корів зросла на 20%, частка молока ґатунку «екстра» досягла 60%, а понад 95% промислового молока постачається організованими каналами. Паралельно господарства інвестували в автоматизацію, енергонезалежні рішення та поліпшення генетики поголів’я, що відповідає загальноєвропейським тенденціям розвитку галузі.
«І водночас усього +2% поголів’я та +6% постачання молока у 2025-му вже призвели до обвалу ринку, оскільки значна частина переробки технологічно не готова це молоко ефективно й прибутково переробляти, надзвичайно чутлива до коливань зовнішнього ринку. У цих умовах заклики «ще нарощувати поголів’я» і «збільшувати постачання» — небезпечна ілюзія. Коли з січня 2025 року ціна на молоко-сировину не покриває собівартості, а переробні підприємства наполягають, що єдиний шлях — ціни на 30% нижчі за середні в ЄС, — це прямий шлях до втрати всіх досягнень промислового скотарства за лічені місяці», — вважають в асоціації.
В АВМ наголошують, що без структурних змін у переробній галузі будь-яке подальше стимулювання виробництва лише загострюватиме дисбаланси. У Європейському Союзі, на досвід якого часто орієнтується Україна, саме модернізація переробних потужностей, розвиток експорту продукції з доданою вартістю та захист внутрішнього ринку стали основою стабільності молочного сектору. В українських реаліях ці інструменти поки що працюють недостатньо.
Асоціація вважає, що реформа має починатися з оновлення молокопереробних підприємств, обмеження впливу сірого та неконкурентного імпорту, а також зі створення реальних стимулів для експорту і зростання внутрішнього споживання. Окремо наголошується на важливості прозорих публічних закупівель, у межах яких має використовуватися виключно українська молочна продукція, що могло б підтримати попит і дати сигнал для інвестицій у галузь.
«Без цього будь-які плани чи заклики до нарощування виробництва молока — це не про розвиток, а самогубство галузі. Системність — це не лише про цифри в програмі. Це про правильну послідовність рішень», — резюмували в асоціації.
