Українська сирна галузь за останні роки суттєво підтягнулася за якістю та різноманіттям продукції й уже може конкурувати з європейськими виробниками за смаковими характеристиками та стандартами безпечності. Цього вдалося досягти завдяки оновленню виробничих ліній, впровадженню сучасних технологій і адаптації до вимог внутрішнього та зовнішнього ринків.
Водночас ключова проблема галузі нині зосереджена не стільки у виробництві самих сирів, скільки в ефективності використання побічних продуктів, насамперед молочної сироватки. На цьому звернув увагу директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур в ефірі «Українського Радіо», наголосивши, що основна додана вартість у сирному бізнесі формується саме за рахунок її глибокої переробки.
«У тих же Нідерландах чи навіть у Польщі сироватка розкладається майже на молекули, акцент йде на сироваткові білки, які використовуються, наприклад, у дитячому харчуванні. Тобто європейські виробники можуть собі дозволити глибшу переробку, і ми тут програємо конкуренцію, оскільки в нас переробка сироватки достатньо застаріла», — пояснив він
За його словами, в Україні сироватку переважно не використовують як інгредієнт з високою доданою вартістю. Найпоширеніша практика — її висушування з подальшим застосуванням у кормових сумішах для тварин, що не дозволяє отримати економічний ефект, співставний із європейськими підходами. У країнах ЄС сироваткові білки, лактоза та інші фракції активно використовуються у виробництві функціональних продуктів, спортивного та дитячого харчування, що істотно підвищує рентабельність молочної переробки.
«А от глибина переробки сироватки дозволяє тому ж польському чи нідерландському сиру, який виробляє аналогічні позиції, конкурувати і витісняти нас із внутрішнього ринку. Тут, звісно, потрібна вже більша увага держави і погляду доступу до фінансування, і з погляду регулювання цього ринку. Адже, на жаль, можу констатувати, що сирне виробництво, як частина молочної продукції, це та ахіллесова п'ята, яка є у нас, і якої треба якось позбавитись», — вважає Арсен Дідур.
Він також звернув увагу на масштаб виробництва як один із чинників конкурентоспроможності. За його словами, найбільший український виробник сирів у Рівненській області переробляє близько 300 т молока на добу, тоді як середній польський завод може обробляти до 1,5 тис. т щодня. Така різниця безпосередньо впливає на можливість інвестувати у складні та капіталомісткі технології глибокої переробки сироватки.
«Тобто для того, щоб інвестувати в переробку сироватки, яка би дала ефективність і цінову конкуренцію, варто суттєво модернізувати наші заводи. За цим повинні стояти державні програми і спільне фінансування і бізнесу, і підтримка держави», — пояснив він.
На тлі зростання імпорту сирів та молокопродуктів питання модернізації переробки сироватки стає критичним для збереження позицій українських виробників на внутрішньому ринку. Без інвестицій у сучасні технології та системної державної підтримки сирна галузь ризикує й надалі поступатися конкурентам, попри досягнутий рівень якості основної продукції.
