На овочевому ринку України артишок досі залишається нішевою культурою. Попри те що консервований або маринований продукт можна побачити в супермаркетах, більшість позицій — імпортного походження. Власне виробництво лише формується, і одну з ключових ролей у цьому процесі відіграє фермер із селища Турбів на Вінниччині Василь Остапчук, який нині забезпечує понад 20% внутрішнього попиту на свіжий артишок.
Його шлях у цю нішу розпочався не з аграрного розрахунку, а з особистого досвіду. У 2019 році він випадково придбав мариновані артишоки-гриль і настільки зацікавився смаком та зовнішнім виглядом рослини, що вирішив використати її у весільному букеті. Саме з цього естетичного імпульсу поступово сформувалася ідея створити перший системний проєкт із вирощування артишоку в Україні.
Сьогодні господарство реалізує продукцію у сегменті свіжих овочів, співпрацює з флористами та опрацьовує варіанти переробки. Артишок цінується не лише в гастрономії — його великі суцвіття активно використовують у декоративних композиціях. У країнах Середземномор’я, зокрема в Іспанії та Італії, ця культура є традиційною та вирощується десятиліттями, формуючи сталі споживчі звички. Саме цей досвід став орієнтиром для українського виробника.
За словами Василя Остапчука, технологічна частина процесу не стала головним бар’єром. Агрономічні підходи він переймав у іспанських фермерів, де артишок добре адаптований до місцевого клімату і має відпрацьовану систему догляду. Натомість основна складність полягає у формуванні попиту. Фермер зазначає, що для більшості українців артишок залишається імпульсною покупкою — продуктом, про який чули або бачили в соціальних мережах, але який ще не став частиною щоденного раціону. Його мета — створити повноцінний ринок артишоку в Україні, щоб культура сприймалася не як екзотика, а як звична складова кухні.
Повномасштабне вторгнення росії призупинило розвиток проєкту приблизно на рік, адже аграрний сектор у 2022 році зіткнувся з логістичними, фінансовими та безпековими викликами. Однак нині виробник планує розширювати площі та активніше комунікувати з потенційними споживачами.
Отримані грантові кошти він спрямує на придбання фото- та відеообладнання, створення якісного контенту, запуск власного сайту й проведення маркетингової кампанії. Такий підхід має допомогти популяризувати продукт, пояснити способи його приготування та інтегрувати артишок у сучасну українську гастрономію.
Ця історія демонструє, як нішеві культури можуть поступово займати своє місце на внутрішньому ринку. В умовах диверсифікації овочівництва та пошуку нових сегментів із доданою вартістю приклад турбівського господарства свідчить про готовність українських фермерів експериментувати й формувати нові споживчі звички.
