Збереження генетичного різноманіття сільськогосподарських культур стає одним із ключових завдань для українського аграрного сектору. Від наявності таких ресурсів залежить не лише розвиток селекції та створення нових сортів, а й здатність сільського господарства адаптуватися до кліматичних змін, хвороб рослин та інших виробничих загроз.
Україна володіє значним науковим потенціалом у цій галузі. Національні колекції генетичних ресурсів формувалися протягом десятиліть і становлять цінну основу для подальшого розвитку рослинництва. Про необхідність їх збереження та розширення міжнародної співпраці заявив Тарас Висоцький під час круглого столу «Досягнення та перспективи Системи генетичних ресурсів рослин України», організованого Національною академією аграрних наук України.
За словами посадовця, генетичне різноманіття є одним із фундаментальних чинників конкурентоспроможності аграрного виробництва. Особливо важливе воно для країни, яка відіграє помітну роль на міжнародному продовольчому ринку та зацікавлена у збереженні стабільності виробництва сільськогосподарської продукції.
«Система генетичних ресурсів рослин – це стратегічно важливий напрям для України та всього світу. Без її належного функціонування неможливо говорити про високий рівень продовольчої безпеки. Наша база дуже сильна, вона формувалася десятиліттями завдяки роботі потужних наукових шкіл і є важливою складовою стійкості міжнародного генетичного фонду», – наголосив Тарас Висоцький.
Генетичні ресурси охоплюють не лише насіння сучасних сортів. До них належать місцеві та традиційні різновиди культур, селекційні матеріали, а також дикорослі споріднені види рослин, які можуть містити цінні властивості для подальшої селекційної роботи. Використання такого матеріалу дає змогу створювати сорти з кращою продуктивністю та стійкістю до несприятливих умов вирощування.
Окрему увагу під час заходу приділили міжнародній інтеграції України. Важливим кроком у цьому напрямі стало приєднання до Міжнародного договору про генетичні ресурси рослин для продовольства і сільського господарства. Для України документ набрав чинності 12 серпня 2026 року.
Участь у договорі відкриває додаткові можливості для доступу до міжнародного генетичного фонду, обміну селекційними матеріалами та науковими розробками. Це важливо для українських дослідників і селекціонерів, оскільки робота з генетичним матеріалом різного походження розширює можливості створення нових сортів, пристосованих до мінливих умов вирощування.
Практичним результатом міжнародної взаємодії стало також резервне збереження українського насіння за межами країни. У жовтні 2026 року національні зразки передали до Всесвітнього сховища насіння на архіпелазі Шпіцберген у Норвегії. Загалом там розмістили 773 зразки десяти сільськогосподарських культур, серед яких ячмінь, гречка, просо, горох, тритикале, люпин, люцерна та інші рослини. Передача відбулася за участю міжнародних партнерів, зокрема ФАО, за підтримки Європейського Союзу.
Арктичне сховище виконує функцію резервного фонду для насіннєвих колекцій різних країн. Зразки зберігають за температури близько мінус 18 °C, що забезпечує можливість їх тривалого збереження. Водночас таке резервування не замінює роботу національних генетичних банків, а створює додатковий рівень захисту на випадок втрати або пошкодження основних колекцій.
Для України це питання набуло особливої актуальності через повномасштабну війну. Військові дії створюють загрози для наукової інфраструктури, установ, де зберігаються генетичні матеріали, та самих колекцій. Тому одним із напрямів роботи стало переміщення цінних зразків у безпечніші регіони країни. Такі заходи мають запобігти безповоротній втраті матеріалів, які накопичувалися науковцями протягом багатьох років.
Міжнародна підтримка в цьому процесі має не лише фінансове, а й практичне значення. Вона допомагає організовувати транспортування, створювати резервні копії колекцій та забезпечувати належні умови для їх подальшого зберігання. Тарас Висоцький подякував науковцям і фахівцям, залученим до цієї роботи, а також іноземним партнерам за допомогу в захисті українського генетичного фонду.
Водночас збереження колекцій розглядається не тільки як захисний захід, а й як інвестиція в майбутнє аграрного виробництва. Наявність різноманітного генетичного матеріалу створює передумови для вдосконалення сортів, підвищення їхньої адаптивності та відновлення виробничого потенціалу після завершення війни.
«Нам важливо використати наявний науковий потенціал для подальшого зміцнення стійкості, розвитку та відбудови аграрного сектору, зокрема рослинництва. Для цього необхідна постійна взаємодія держави, науки та бізнесу, залучення молоді й поширення найкращих практик як в Україні, так і на міжнародному рівні», – підкреслив Міністр.
Під час круглого столу учасники також розглянули результати виконання Стратегії розвитку системи генетичних ресурсів рослин в Україні на 2024–2026 роки. Обговорення охопило досягнуті результати, проблеми, які потребують розв'язання, та перспективи подальшого вдосконалення національної системи збереження генетичних ресурсів.
До цієї роботи й надалі долучатиметься Міністерство аграрної політики та продовольства України, підтримуючи розвиток наукової бази, взаємодію з аграрним бізнесом і розширення міжнародного партнерства.
