Попри те, що хрін є звичною складовою української кухні та широко використовується у харчовій промисловості, промислове вирощування цієї культури в Україні фактично відсутнє. Переробні підприємства змушені закуповувати сировину за кордоном, і найчастіше вона надходить з Угорщини. Причина полягає не в кліматі чи ґрунтах, а у відсутності сучасних і захищених агротехнологій.
Під час одного з вебінарів, присвячених питанням інтелектуальної власності для фермерів, експерт з цієї сфери Олексій Дехтяренко звернув увагу на показовий приклад хрону як втраченої можливості для українського агробізнесу. За його словами, у сусідніх країнах активно застосовують власні методики вирощування навіть тих культур, які історично поширені і в Україні, але роблять це на основі запатентованих рішень.
Він пояснив, що нині в Україні майже не залишилося ефективних технологій високопродуктивного вирощування хрону. Усі підходи, які використовувалися раніше, морально й технологічно застаріли, тому культура втратила привабливість для фермерів. У результаті практично весь хрін для переробки імпортується, а внутрішній ринок залежить від зовнішніх постачальників.
Окрему увагу експерт звернув на поведінку угорських виробників. Вони відкрито діляться досвідом вирощування традиційних овочевих культур, таких як морква чи картопля, але технології виробництва хрону не демонструють. Це пояснюється тим, що відповідні агротехнології є їхнім ноу-хау та мають комерційну цінність, яку в Європі звикли захищати на рівні інтелектуальної власності.
Такий підхід дозволив Угорщині фактично зайняти домінуючі позиції на регіональному ринку хрону. Країна отримує вигоду не лише від продажу продукції, а й від контролю над технологічними рішеннями, які інші виробники не можуть легально відтворити без дозволу правовласника. Для українських заводів це означає додаткові витрати та втрату потенційної доданої вартості всередині країни.
Експерт наголосив, що навіть на прикладі такої, здавалося б, простої культури можна побачити, як захищені технології перетворюються на стабільне джерело доходу. Він підкреслив, що українські фермери мають можливість патентувати власні агророзробки, але для цього необхідно вчасно звертатися до фахівців, правильно оформлювати заявки та детально описувати технологічні рішення і дослідні зразки.
Ця ситуація є наочним сигналом для аграрного сектору України. Без захисту інтелектуальної власності навіть традиційні культури можуть стати імпортозалежними. Вчасне патентування інновацій і технологій могло б дозволити фермерам не лише забезпечувати внутрішній ринок, а й конкурувати на зовнішніх, не повторюючи помилок, через які сьогодні доводиться купувати за кордоном те, що цілком можливо виробляти всередині країни.
