Проблеми з якістю зерна під час зберігання в силосах часто пов’язані не лише з початковими показниками вологості, а й із фізичними процесами, що виникають уже після закладання. Одним із найбільш небезпечних чинників є утворення конденсату, який запускає ланцюг негативних змін і ускладнює подальшу експлуатацію сховищ.
За інформацією фахівців елеваторної галузі, локальні зони підвищеної вологості всередині силосу створюють сприятливі умови для розвитку плісняви та грибкової мікрофлори. У результаті в зерні зростає рівень мікотоксинів, що автоматично знижує його товарну цінність. Такі партії або реалізуються зі значним дисконтом, або взагалі визнаються непридатними для використання.
Окрему загрозу становить поєднання тепла й вологи, яке активізує шкідників. Комахи, що за нормальних умов перебувають у стані спокою, починають активно розмножуватися та живитися зерном. Їхня життєдіяльність супроводжується виділенням додаткового тепла, що ще більше прискорює процес самозігрівання і погіршує ситуацію всередині силосу.
Як зазначають у VITAGRO, конденсат, який накопичується на внутрішніх поверхнях, у першу чергу зволожує верхні шари зернової маси. Це призводить до проростання зерна та утворення щільних злежаних ділянок, так званих коржів, видалення яких потребує значних трудових ресурсів. У ще складніших випадках тепле зерно налипає на холодні стінки силосу, що ускладнює механічну зачистку і призводить до втрати частини продукції.
За оцінкою керівника олійно-екстракційного напряму та «Волочиського елеватора» VITAGRO Іллі Крохмальова, такі ситуації спричиняють не лише прямі втрати зерна, а й додаткові витрати на очищення силосів, а також зменшення фактичного тоннажу придатної продукції.
Щоб мінімізувати ризики утворення конденсату, фахівці радять починати з дотримання базових вимог до закладання зерна на зберігання. Порушення температурного режиму, перевищення допустимої вологості або наявність домішок суттєво підвищують імовірність накопичення вологи всередині силосу. У сучасних умовах також наголошується на важливості постійного контролю стану зернової маси.
Найефективнішим інструментом для цього вважається температурний моніторинг. У силосних сховищах його забезпечують за допомогою термопідвісок, які дозволяють своєчасно виявляти небезпечні зони нагрівання та оперативно реагувати ще до того, як процеси самозігрівання й конденсації призведуть до значних втрат.
