Індійський ринок може стати новим масштабним напрямом для експорту українських яблук. Після завершення тестових постачань вітчизняна продукція отримала підтвердження відповідності місцевим вимогам, що фактично відкриває можливість для регулярної торгівлі між країнами. Це створює передумови для укладання довгострокових контрактів і розширення географії збуту українських фруктів.
Ринок Індії вважається одним із найбільших у світі за обсягами споживання яблук. Значна частина потреб країни покривається імпортом, тому іноземні постачальники активно конкурують за доступ до нього. За оцінками галузевих експертів, щорічно Індія закуповує за кордоном сотні тисяч тонн яблук, і саме тому українські виробники розглядають цей напрям як перспективний для розширення експорту.
Раніше українські садівники здійснили пробну поставку яблук до цієї країни. За словами голови Держпродспоживслужби Сергія Ткачука, відправлена партія пройшла всі необхідні процедури контролю, включно з перевіркою на відповідність фітосанітарним вимогам. За результатами перевірок стало зрозуміло, що українські яблука відповідають стандартам індійського ринку та можуть конкурувати з продукцією інших країн.
Він пояснив, що після завершення тестового етапу українські виробники фактично отримали можливість переходити до повноцінної торгівлі. За його словами, тепер сформовано як юридичні, так і технічні умови для укладання прямих контрактів із покупцями, тому галузь переходить від випробувань до регулярного експорту.
За попередніми оцінками, у перспективі поставки можуть сягати приблизно 500 контейнерів яблук на рік. У грошовому вимірі це може забезпечити українським виробникам виручку близько 500 млн грн. Такі обсяги здатні відчутно посилити позиції українського садівництва на міжнародному ринку та розширити канали збуту для фермерських господарств.
Разом із тим вихід на індійський напрям пов’язаний із низкою логістичних викликів. Основна складність полягає у значній відстані між країнами. Морське транспортування фруктів до Індії триває приблизно 2 місяці, що значно довше, ніж перевезення до традиційних ринків збуту в Європі або на Близькому Сході. Через це експорт наприкінці сезону може супроводжуватися підвищеним ризиком псування продукції.
Щоб уникнути втрат, виробники змушені використовувати сучасні технології зберігання та транспортування. Йдеться, зокрема, про застосування регульованого газового середовища у сховищах, яке дозволяє значно подовжити термін зберігання фруктів. Важливу роль також відіграє якісна упаковка та дотримання температурного режиму під час морських перевезень.
У галузевих асоціаціях звертають увагу на великий потенціал індійського ринку. Голова асоціації «Укрсадвинпром» Володимир Печко зазначив, що країна щорічно імпортує приблизно 560 тис. тонн яблук, а загальна вартість таких закупівель перевищує $400 млн. Основними постачальниками на цьому ринку залишаються Туреччина, Іран, США та Афганістан.
Водночас українські виробники поки що не можуть повністю реалізувати весь можливий експортний потенціал. За словами представників галузі, частина врожаю вже законтрактована покупцями з інших країн, зокрема з ОАЕ, Великої Британії та Швеції. Крім того, ціни на яблука всередині України наразі залишаються доволі високими, що для деяких господарств робить внутрішній продаж економічно вигіднішим, ніж складні логістично експортні операції.
Статистика останніх сезонів також демонструє, що експортний потенціал галузі поки використовується не повністю. За результатами сезону 2024/2025 Україна поставила на зовнішні ринки лише 16,8 тис. тонн яблук на суму $10,1 млн. Вихід на індійський ринок із поставками до 500 контейнерів може суттєво збільшити ці показники.
Крім збільшення обсягів експорту, новий напрям дозволить диверсифікувати географію продажів українських фруктів. Для галузі це важливо, оскільки залежність від окремих ринків, зокрема близькосхідних, робить виробників більш вразливими до коливань попиту та цін.
Очікується, що регулярні відвантаження яблук до Індії можуть розпочатися вже наступного року. Якщо цей напрям розвиватиметься стабільно, він стане одним із важливих факторів відновлення українського садівництва та зміцнення позицій країни на світовому ринку фруктів.
