На півдні України, зокрема в Одеській області, аграрії відновлюють практику кулісного вирощування кукурудзи на богарі. Ця технологія, відома ще кілька десятиліть тому, знову стала актуальною на тлі частих посух і високих температур. Суть підходу полягає у смугастому розміщенні рослин: чергують кілька рядів кукурудзи зі смугами пару шириною від 210 до 420 см. Такий спосіб дозволяє зменшити випаровування вологи, залишаючи ґрунт у стані напівпару, що позитивно позначається на врожайності не лише кукурудзи, а й наступних культур.
Практика показує, що врожайність кукурудзи на таких полях може сягати близько 3 т/га без значних додаткових витрат. Важливим є й те, що наступні культури отримують переваги: на зернових фіксується приріст від 0,5 до 1,5 т/га, а ріпак у сівозміні після таких посівів додає від 300 до 600 кг/га. Подібний ефект особливо відчутний у Бессарабії, де ця технологія застосовується найактивніше.
У Лісостепу підхід дещо інший: тут кукурудзу комбінують не лише з парами, а й з іншими культурами — соєю, льоном або вівсом. Найбільш поширеною схемою є шість рядків кукурудзи поруч із десятьма рядками сої. Така комбінація не лише захищає ґрунт від перегріву, але й сприяє розвитку ґрунтових мікроорганізмів. Крім того, вдається отримати два врожаї з одного поля, що значно підвищує економічну ефективність.
Спільне вирощування сої й кукурудзи демонструє синергію: бобові культури забезпечують ґрунт доступним азотом, що стимулює ріст кукурудзи приблизно на 5%, тоді як сама кукурудза покращує умови для сої, роблячи більш доступними мікроелементи — зокрема магній і марганець. У результаті врожайність сої може зрости до 20%.
Найкраще такі технології працюють у поєднанні з сучасними методами обробітку ґрунту. Система strip-till забезпечує найвищу ефективність за рахунок точного внесення добрив і збереження вологи, але й mini-till також демонструє стабільні результати, особливо в умовах дефіциту вологи.
Таким чином, повернення до кулісних посівів на богарі стає одним із адаптивних рішень українських аграріїв у боротьбі з кліматичними викликами. Це дозволяє не лише отримувати стабільні врожаї в умовах посухи, а й покращувати загальний стан ґрунтів, роблячи землеробство більш стійким у довгостроковій перспективі.
