Перехід українського аграрного сектору на вимоги Європейського Союзу може призвести до зростання виробничих витрат і ускладнити конкуренцію з постачальниками з інших країн. Особливі ризики виникають на ринках Африки та Азії, де покупці можуть віддавати перевагу дешевшій продукції, якщо підвищення собівартості українських товарів не супроводжуватиметься відповідним зростанням експортних цін.
На цю проблему звернув увагу генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Олег Хоменко. Він вважає, що адаптація до європейських правил має відбуватися паралельно з розширенням можливостей українських виробників продавати продукцію на ринку ЄС.
За оцінкою керівника асоціації, запровадження європейських норм потребуватиме значних фінансових вкладень. Аграрним підприємствам доведеться адаптувати виробничі процеси до вимог щодо безпечності харчових продуктів, утримання тварин, захисту довкілля, а також застосування добрив і засобів захисту рослин.
Зокрема, щорічні витрати українських агровиробників на перехід до стандартів ЄС у сфері використання засобів захисту рослин, за наведеними Хоменком оцінками, можуть становити близько 2 млрд євро. Таке фінансове навантаження здатне вплинути на собівартість продукції та обсяги коштів, які підприємства зможуть спрямовувати на розвиток виробництва.
Водночас, як зазначає представник УКАБ, Європейська комісія пропонує обмежувати доступ до ринку ЄС для окремих чутливих категорій аграрних товарів. За таких обставин українські виробники можуть зіткнутися з додатковими витратами на виконання європейських вимог, не отримавши натомість повноцінних можливостей для збільшення продажів у країнах об'єднання.
Проблема полягає в тому, що українська агропродукція конкурує не лише в Європі, а й на інших міжнародних ринках. Серед конкурентів Хоменко назвав виробників із Росії, Аргентини та Бразилії. Якщо їхні витрати на виробництво будуть нижчими, вони зможуть пропонувати покупцям привабливіші ціни.
У такому разі українським експортерам буде складніше утримувати наявних клієнтів і розширювати географію поставок. Передусім це стосується ринків, де цінова конкуренція має суттєве значення, зокрема в країнах Африки та Азії.
УКАБ вважає, що під час підготовки до вступу України в ЄС необхідно враховувати не лише вимоги до виробництва, а й економічні наслідки їх упровадження. Якщо витрати аграрного бізнесу зростатимуть швидше, ніж доходи від реалізації продукції, підприємствам буде складніше зберігати рентабельність і фінансувати подальшу модернізацію.
Для поступового пристосування галузі до нових правил асоціація пропонує передбачити тривалий перехідний період. За оцінкою Хоменка, на адаптацію українського агросектору до стандартів ЄС може знадобитися близько десяти років.
Такий підхід, на думку керівника УКАБ, дозволив би аграрним підприємствам розподілити інвестиційні витрати в часі, планувати оновлення технологій і поступово змінювати виробничі процеси. Водночас розширення доступу української продукції до європейського ринку має відбуватися синхронно із запровадженням нових вимог.
Отже, одним із ключових питань європейської інтеграції аграрного сектору залишається узгодження регуляторних змін із торговельними можливостями України. За позицією УКАБ, поступова адаптація та реальне розширення доступу до ринку ЄС допоможуть зменшити ризик втрати конкурентних позицій українських виробників на міжнародних напрямках.
