Українська зернова асоціація (УЗА) звернулася до Кабінету Міністрів із проханням не запроваджувати спеціальні умови для експорту окремих видів аграрної продукції. На думку об’єднання, надання переваг певним вантажам під час залізничних перевезень, проходження кордону та перевалки в портах може обмежити можливості інших учасників ринку.
Приводом для звернення стали пропозиції встановити пріоритет для експорту шроту й макухи. В асоціації вважають, що за обмежених логістичних можливостей, зумовлених війною, доступ до транспортної та портової інфраструктури має залишатися рівним для всіх експортерів. Про позицію організації повідомила її пресслужба.
За оцінками УЗА, запровадження запропонованих пріоритетів може суттєво змінити розподіл експортних потужностей. Щомісячні поставки шроту та макухи, для яких пропонують створити сприятливіші умови, можуть становити 380–390 тис. тонн. Водночас для соняшникової олії передбачають пріоритетний експорт у межах 400 тис. тонн на місяць.
Таким чином, загальний обсяг цих двох категорій продукції може сягнути 780–790 тис. тонн щомісяця. За розрахунками асоціації, це відповідає приблизно 36% фактичного місячного експорту аграрних товарів і 68% обсягів перевалки вантажів на Дунаї.
В УЗА застерігають, що за таких умов на транспортування зернових та олійних культур залишатиметься менше доступних потужностей. Це може загострити конкуренцію за вагони, прикордонні переходи й портові ресурси, а також спричинити додаткове зростання витрат на доставку продукції до покупців.
Особливо відчутними наслідки можуть бути для малих і середніх сільгоспвиробників. Такі підприємства часто мають менше можливостей для тривалого зберігання врожаю, фінансування поточних витрат і переорієнтації на альтернативні маршрути. Якщо продаж продукції затримуватиметься, а логістика дорожчатиме, це може посилити тиск на закупівельні ціни зернових та олійних культур.
В асоціації також поставили під сумнів економічну доцільність надання переваг шроту й макусі з огляду на валютні надходження від експорту. Як приклад там навели ціни в румунському порту Констанца: соняшниковий шрот оцінюється в 255–265 доларів за тонну, тоді як продовольча пшениця та кукурудза коштують 272–275 доларів за тонну. Для порівняння, ціна сої становить 460–470 доларів за тонну, а насіння ріпаку — 535–545 доларів за тонну.
Окремим питанням залишається забезпечення внутрішнього ринку сировиною для тваринництва. Шрот і макуха використовуються у виробництві кормів для сільськогосподарських тварин та птиці. Тому можливе скорочення їхньої пропозиції всередині країни, застерігає УЗА, може підвищити витрати тваринницьких і птахівничих підприємств. У подальшому це створюватиме ризики зростання собівартості виробництва м’яса, молока та яєць.
УЗА наполягає, що державна політика у сфері аграрного експорту має ґрунтуватися на прозорих і недискримінаційних правилах. В асоціації вважають недоцільним перерозподіляти обмежені логістичні ресурси на користь окремих товарних груп, оскільки це може погіршити конкурентні умови для інших виробників.
Організація закликала уряд не включати шрот і макуху до переліку пріоритетних експортних вантажів та не запроваджувати переваг для окремих категорій аграрної продукції. Натомість асоціація пропонує гарантувати всім виробникам і експортерам рівний доступ до залізничної, прикордонної та портової інфраструктури.
