Для аграрного підприємства недостатньо домовитися із власником паю та підписати договір оренди. Право користування земельною ділянкою виникає після його державної реєстрації, тому відсутність відповідного запису може створити для господарства низку проблем.
Аналітик E-land Іван Кирилко зазначає, що в Україні залишаються тисячі гектарів землі, які аграрії фактично обробляють, але належним чином не оформили. За його словами, у частині таких випадків відносини між власником паю та господарством будуються на усних домовленостях і довірі. Поки сторони дотримуються досягнутих домовленостей, така модель може працювати без конфліктів, однак у разі зміни власника, виникнення спору або появи іншого претендента на земельну ділянку господарство ризикує втратити можливість безперешкодно нею користуватися.
Про юридичні наслідки неоформленої оренди також розповіла менеджерка компанії LANDMAN Дар'я Поліщук. Вона зазначила, що сам підписаний договір ще не є достатньою підставою для виникнення права оренди.
Законодавство передбачає укладення договору оренди землі у письмовій формі. За домовленістю сторін документ також може бути посвідчений нотаріально. Водночас ключовим етапом залишається державна реєстрація права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відсутність такого запису означає, що господарство може опинитися в уразливому становищі, навіть якщо воно вже користується землею та вкладає кошти у виробництво. Потенційний спір у такій ситуації стосується не тільки самого права користування ділянкою.
Особливо значними можуть бути виробничі ризики, якщо проблема виникає вже після початку польових робіт. До цього моменту господарство могло придбати насіння, добрива, засоби захисту рослин, пальне, витратити кошти на роботу техніки та інші операції. Крім того, під питанням може опинитися урожай, вирощений на спірній земельній ділянці.
Окремий блок проблем пов'язаний із податковими питаннями. Зокрема, необхідно розрізняти орендну плату та мінімальне податкове зобов'язання. Орендна плата визначається умовами договору, тоді як для розрахунку МПЗ діють окремі правила.
У 2026 році Державна податкова служба окремо звертає увагу на дату державної реєстрації права оренди під час визначення МПЗ. Якщо протягом календарного року змінюється землекористувач і право оренди належним чином зареєстроване, МПЗ розподіляється між попереднім та новим користувачами відповідно до періодів, протягом яких вони користувалися землею.
Таким чином, ситуація, коли підприємство фактично обробляє пай, але не має зареєстрованого права оренди, може одночасно створювати юридичні, виробничі та податкові ризики. Особливо небезпечно покладатися лише на багаторічні усні домовленості та довіру між сторонами, оскільки такі відносини не забезпечують такого самого рівня правової визначеності, як належним чином оформлена та зареєстрована оренда.
Для господарства державна реєстрація права оренди є не формальністю, а способом зафіксувати право користування конкретною земельною ділянкою та зменшити ризики під час її виробничого використання.
