Українські виробники лохини продовжують нарощувати присутність на зовнішніх ринках, однак прямі поставки продукції до європейських торговельних мереж поки що залишаються доступними для відносно невеликої кількості компаній. Значна частина експорту здійснюється через логістичних операторів, дистриб’юторів та спеціалізовані хаби.
Про особливості збуту органічних ягід на міжнародних ринках під час вебінару «Дорожня карта експорту органічних ягід» розповіла експертка відділу експортних сервісів ГС «Органічна ініціатива» Ксенія Гулієва.
За її інформацією, близько 90% української лохини відправляється за кордон у свіжому вигляді. Основними країнами, куди постачається продукція, залишаються Польща, Нідерланди, Німеччина, Франція та Швейцарія. Саме ці ринки формують значний попит на ягоду та виступають ключовими напрямками для українських експортерів.
Експертка зазначила, що приблизно 35% компаній користуються послугами логістичних центрів, через які організовують подальший продаж продукції. Серед найбільш популярних перевалочних пунктів вона назвала румунський порт Констанца, нідерландське місто Бреда, німецький Штутгарт і польський Вроцлав.
Водночас безпосередньо співпрацювати з роздрібними мережами можуть лише 10–12% експортерів. Такий формат роботи потребує стабільного забезпечення необхідних обсягів продукції, чітко налагоджених логістичних процесів та здатності виконувати вимоги великих покупців щодо регулярності поставок.
За оцінкою Ксенії Гулієвої, у найближчі роки роль посередницьких структур у міжнародній торгівлі ягодами лише посилюватиметься. Вона прогнозує, що близько 50% експортних операцій здійснюватиметься через логістичні хаби, імпортерів і дистриб’юторів. На її думку, така модель є більш простою для виробників, оскільки партнери беруть на себе значну частину питань, пов’язаних із транспортуванням та митним оформленням товару. Саме цей підхід, за словами експертки, може стати одним із чинників подальшого розширення експорту української лохини.
Фахівці ринку зазначають, що розвиток ягідництва в Україні супроводжується поступовим удосконаленням експортної інфраструктури. Водночас вихід на прямі контракти з міжнародними мережами залишається одним із найскладніших, але водночас найперспективніших напрямів для виробників, які прагнуть зміцнити свої позиції на європейському ринку.
