Попри значну потребу країн Африки у продовольстві, українські аграрні компанії не демонструють високої зацікавленості у швидкому розширенні роботи на цьому напрямку. Для багатьох експортерів цей ринок залишається перспективним лише теоретично, тоді як на практиці бізнес стикається з численними бар’єрами.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко пояснив, що для українських підприємств африканські країни часто асоціюються з підвищеними ризиками та складними умовами ведення торгівлі. За його оцінкою, головними стримуючими чинниками є непрозорі механізми співпраці, недостатній рівень правового захисту та загрози кримінального характеру.
Він наголосив, що попит на продовольство в Африці дійсно залишається високим, однак при спробах постачання виникає проблема фінансових гарантій. За словами експерта, українські компанії не завжди можуть бути впевненими в оплаті за поставлений товар, а місцеві банки нерідко не виконують узяті на себе зобов’язання. Додаткові труднощі створює й складність підтвердження акредитивів через європейські фінансові установи.
Окремою проблемою залишаються логістичні ризики. Йдеться насамперед про випадки піратства на окремих морських маршрутах, що створює небезпеку втрати вантажів. У подібних ситуаціях фінансові наслідки нерідко перекладаються саме на постачальника.
Леонід Козаченко також зауважив, що український бізнес уже мав спроби запускати виробничі проєкти на території африканських держав, однак частина таких ініціатив завершувалася невдало. Це також впливає на обережність інвесторів та експортерів.
Разом із тим повністю відмовлятися від африканського напряму, на його думку, недоцільно. Він вважає, що для успішної присутності потрібно шукати більш безпечні та ефективні формати роботи, враховуючи міжнародний досвід і моделі співпраці, які вже використовують інші держави.
Провідний науковий співробітник ННЦ «Інститут аграрної економіки» Богдан Духницький звернув увагу, що обсяги експорту української аграрної продукції до країн Африки залишаються нестабільними. Найвищий показник було зафіксовано у 2021 році, коли поставки сягнули 3,7 млрд доларів.
Після початку повномасштабної війни у 2022 році ситуація різко змінилася. Через блокування морських портів обсяг експорту скоротився до 1,6 млрд доларів, що стало суттєвим ударом для зовнішньої торгівлі.
Упродовж 2024–2025 років поставки почали поступово відновлюватися. За підсумками останнього року експорт до африканських країн зріс до 2,8 млрд доларів. Це свідчить про повернення інтересу до ринку, хоча він і надалі потребує виваженого підходу та додаткових гарантій для бізнесу.
