Обмеження роботи трьох глибоководних портів Одеської області створює серйозні ризики для українського аграрного експорту. Саме через ці порти проходить понад 90% обсягів агропродукції, що вивозиться з країни. У Мінагрополітики попереджають, що за несприятливого розвитку ситуації значна частина врожаю, який планували продати за кордон, може залишитися всередині країни.
На 2026/27 маркетинговий рік Україна розраховувала експортувати близько 64,4 млн т сільськогосподарської продукції. Це відповідає середньому місячному обсягу приблизно 5,4 млн т. Однак фактичні можливості експорту в серпні значно нижчі — очікується, що за місяць вдасться вивезти лише близько 1,6 млн т.
Навіть за умови поступового збільшення пропускної здатності альтернативних логістичних маршрутів ситуація залишається складною. За оцінками Мінагрополітики, їхня сумарна спроможність може зрости максимум до 2,9 млн т на місяць. За таких умов загальний обсяг експорту за маркетинговий рік може становити не більше 29,6 млн т.
Одним із головних наслідків такого відставання стане дефіцит місць для зберігання продукції. Уже в листопаді нестача складських потужностей може досягти 11 млн т. Водночас вартість зерна, яке через проблеми з логістикою залишатиметься нереалізованим, оцінюється більш ніж у €10,8 млрд.
Проблема виходить далеко за межі логістики. Затримка продажу врожаю безпосередньо впливає на фінансовий стан аграрних підприємств. Фермери використовують кошти від реалізації продукції для виплати зарплат, оренди земельних паїв, закупівлі пального та добрив. Тому тривале блокування експортних каналів може обмежити їхні можливості підготуватися до посівної кампанії 2027 року.
Особливо вразливими в такій ситуації є малі та середні господарства, для яких надходження від реалізації врожаю є важливою частиною поточного оборотного капіталу.
Про ці ризики міністр Тарас Висоцький повідомив представникам Європейського Союзу, Норвегії, Світового банку та ФАО. За його оцінкою, проблеми з експортом української агропродукції можуть мати наслідки не лише для внутрішнього ринку, а й для міжнародного продовольчого балансу.
Україна залишається одним із важливих постачальників зернових та олійних культур для країн Північної Африки, Близького Сходу та Азії. Тому скорочення українського виробництва та експорту потенційно здатне позначитися на доступності продовольства та цінах на світових ринках.
Окремим питанням залишається недопущення надмірного перенаправлення українського зерна на ринок ЄС. Для підтримки аграрного сектору Україна звернулася до Брюсселя із запитом на грантове фінансування у розмірі €220 млн.
Передбачається, що ці кошти не виплачуватимуть безпосередньо аграріям. Фінансування планують спрямувати на компенсацію відсоткових ставок і часткове покриття банківських ризиків у межах пільгового кредитування. Одним із механізмів має стати розширення програми «5-7-9%».
Таким чином, проблеми з роботою основних морських експортних маршрутів створюють для українського агросектору одразу кілька ризиків — від переповнення сховищ і падіння ліквідності господарств до ускладнення підготовки наступної посівної. Водночас відновлення та нарощування експортних можливостей залишається критично важливим для реалізації врожаю і підтримки фінансової стабільності аграрного виробництва.
