Українські виробники продукції тваринництва змушені самостійно фінансувати приведення господарств у відповідність до європейських вимог. Через обмежений доступ до державної фінансової підтримки основний тягар адаптації до стандартів ЄС лягає безпосередньо на підприємства. При цьому можливості різних галузей неоднакові: експортно орієнтовані виробники мають більше стимулів прискорювати модернізацію, ніж господарства, які працюють переважно на внутрішній ринок.
Особливо помітний прогрес спостерігається у птахівництві. Нині українські підприємства виробляють більше м'яса птиці, ніж до повномасштабної війни. Значна частина цієї продукції постачається за кордон, тому дотримання вимог європейського законодавства для виробників має безпосереднє економічне значення.
Про відмінності в темпах адаптації тваринницьких галузей розповіла президентка Асоціації «Свинарі України» Оксана Юрченко під час конференції Ukraine Conference — EuroTier 2026, яка відбулася в німецькому Ганновері.
За її оцінкою, птахівництво досягло значного поступу завдяки орієнтації на зовнішні ринки. До 80% українського м'яса бройлерів експортується, а виробництво цієї продукції вже здійснюється відповідно до стандартів ЄС. Натомість виробники свинини та великої рогатої худоби мають менше зовнішніх ринкових стимулів для прискореного впровадження європейських норм.
Водночас у цих секторах також сформована сучасна виробнича база. Підприємства свинарства та скотарства вже інвестували значні ресурси в модернізацію тваринницьких комплексів і підвищення ефективності господарювання. Проте подальше наближення до європейських вимог потребує додаткових капіталовкладень.
Однією з головних проблем залишається відсутність достатнього фінансування з боку держави. За словами Оксани Юрченко, до початку повномасштабної війни в Україні діяли окремі цільові програми підтримки тваринництва, однак нині вони не працюють. Через воєнні обставини державні ресурси спрямовуються на інші пріоритетні потреби, тому витрати на адаптацію виробництва переважно покривають самі підприємства.
Наявні можливості кредитування також не повністю розв'язують проблему. Аграрії, зокрема тваринницькі господарства, можуть користуватися державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%», яка передбачає позики за нижчими відсотковими ставками. Для українського агробізнесу, який звик залучати фінансування за ринковими ставками понад 20% річних, такі умови є пільговими.
Однак скористатися цією програмою можуть не всі виробники. Частина господарств не має необхідного доступу до кредитних ресурсів, тому змушена покладатися виключно на власні фінансові можливості. Додатковим обмеженням є скорочення доступного капіталу в аграрному секторі: цього року, за оцінкою представниці галузевої асоціації, фінансові можливості виробників залишаються обмеженими.
Оксана Юрченко також висловила сподівання, що після завершення війни підприємства зможуть отримати більше фінансової підтримки. Це має полегшити виконання європейських вимог і прискорити модернізацію тваринницьких господарств.
