Компанія «ВЕРЕС» із Кіровоградської області активно розвиває напрямок з вирощування та переробки соняшнику, займаючи орієнтовно 15 тисяч гектарів землі. У сівозміні основне місце посідають м’яка пшениця, пшениця дурум і, власне, соняшник, з якого підприємство виробляє ядро для подальшого експорту.
Андрій Друзяка, фахівець у сфері аграрного ринку, під час конференції BLACK SEA GRAIN. KYIV–2025 поділився досвідом, що саме болгарська модель стала орієнтиром для українського господарства. У Болгарії, за його словами, вдалося створити ефективну систему переробки соняшнику, яка дозволила країні стати світовим лідером з експорту ядра. У 2023 році болгари експортували 450 тисяч тонн, а у 2024 — 400 тисяч тонн, плануючи подвоїти цей обсяг упродовж наступних років.
Особливу увагу у «ВЕРЕСі» звернули на болгарське модульне обладнання, яке вже має європейську сертифікацію, що значно спрощує інтеграцію на українському виробництві. Такий підхід не тільки відповідає високим стандартам якості, а й дозволяє швидко масштабувати виробничі потужності.
Попит на ядро соняшнику у Європі зростає — його використовують у хлібопекарській та кондитерській промисловості, де висуваються жорсткі вимоги до чистоти насіння — щонайменше 99,9%. Досягнення цього рівня потребує не лише якісної сировини, а й високоточного обладнання, яке дозволяє забезпечити відповідну якість.
Друзяка також наголосив, що економічні розрахунки свідчать про вищу прибутковість ядра у порівнянні з традиційною переробкою на олію. Якщо з насіння можна отримати 46% олії, то вихід ядра становить близько 60%. До того ж, ціна за тонну ядра — €1200–1250, тоді як олію продають по $1130. Як додатковий плюс, лушпиння залишають для внутрішніх потреб господарства.
У 2025 році «ВЕРЕС» має намір виготовити 19–20 тисяч тонн ядра, а вже у 2026 році підприємство розраховує наростити обсяг виробництва до 30 тисяч тонн. Задля досягнення цієї мети триває будівництво переробного комплексу, запуск якого поділено на два етапи: першу чергу введуть в експлуатацію до кінця року, а другу — наступного сезону.
Цей приклад демонструє, як українські агропідприємства орієнтуються на міжнародні стандарти й адаптують зарубіжний досвід до вітчизняних реалій для підвищення ефективності.
