Попри значні витрати на технологію вирощування, цукровий буряк і надалі демонструє привабливу економіку для господарств. Це пояснюється насамперед високим рівнем валового доходу з гектара, який може перекривати витрати навіть у складних виробничих умовах.
Керівник ДП «Шевченківське», що входить до структури Інституту цукрового буряку, Олег Балагура навів конкретні розрахунки, які ілюструють економічну доцільність цієї культури. За його словами, у попередньому сезоні підприємство вирощувало буряк на площі 130 га, отримавши врожайність на рівні 65 т/га. Загальний обсяг виробництва становив близько 9 тис. т сировини.
Далі вирощений буряк було передано на переробку, де з кожної тонни отримували приблизно 80 кг цукру. У підсумку це дало близько 720 т готової продукції. При орієнтовній ціні 2 грн за кг загальна виручка сягнула приблизно 14 млн грн, що в перерахунку становить понад 100 тис. грн з кожного гектара. Таким чином, за оцінкою керівника господарства, не так багато сільськогосподарських культур можуть забезпечити подібний рівень доходності.
Водночас він підкреслив, що витратна частина у виробництві буряку не є головною проблемою. На його думку, значно більший вплив на фінансовий результат має ринкова кон’юнктура, зокрема рівень цін на цукор, який формується не на рівні окремого господарства, а залежить від глобальних тенденцій і попиту.
У галузі давно відзначають, що вирощування цукрового буряку потребує високого рівня агротехнологій, точного дотримання строків посіву, захисту рослин та живлення. Саме тому його часто відносять до складних культур, які потребують досвіду та інвестицій. Водночас за належного підходу буряк може забезпечувати стабільний грошовий потік, особливо для господарств, які мають доступ до переробки або працюють у кооперації з цукровими заводами.
Крім того, важливим фактором є роль буряку в сівозмінах. Він сприяє покращенню структури ґрунту та може позитивно впливати на врожайність наступних культур. Це також частково компенсує витрати на його вирощування в довгостроковій перспективі.
Таким чином, навіть за умов високих виробничих витрат цукровий буряк залишається економічно привабливою культурою. Ключовим чинником ризику при цьому виступає не собівартість, а нестабільність цін на цукор, що визначається глобальним ринком і не залежить від окремого виробника.
