Українським виробникам яблук і груш, які постачають продукцію до Європейського Союзу, доводиться приділяти більше уваги лабораторним дослідженням і відповідності європейським вимогам. Контроль охоплює не лише залишки засобів захисту рослин, а й грибкові токсини, важкі метали та речовини, які можуть потрапляти у фрукти під час післязбиральної обробки.
Додаткові труднощі для експортерів створює безпекова ситуація. Вона спричинила переорієнтацію постачання плодової продукції на західні сухопутні кордони та порти ЄС. Затримки під час перевезення збільшують ризик псування врожаю, тому покупці приділяють увагу не тільки якості фруктів під час відвантаження, а й показникам їхньої безпечності.
За інформацією фахівців компанії Ukravit, у 2026 році вимоги до експортної продукції плодівництва стали суворішими. Керівник сервісно-технологічного відділу компанії Сергій Сальніков зазначив, що виробникам необхідно враховувати оновлені вимоги до вмісту пестицидів та інших потенційно небезпечних речовин.
Зокрема, у матеріалі йдеться про Регламент Комісії ЄС 2026/215, яким передбачено обмеження щодо вмісту етефону, димоксистробіну та інших пестицидів у яблуках. У зв’язку з розширенням вимог до контролю Ukravit Institute збільшив перелік досліджуваних діючих речовин: під час мультикомпонентного скринінгу та кількісного визначення перевіряють понад 270 найменувань.
Важливим аспектом лабораторного контролю є те, що для окремих пестицидів нормативи поширюються не тільки на самі діючі речовини, а й на їхні метаболіти. Тому для підтвердження відповідності продукції вимогам імпортерів може знадобитися ширший перелік аналізів.
Окрему увагу приділяють патуліну — токсину, який може утворюватися внаслідок розвитку певних видів плісняви, зокрема на пошкоджених або загнилих плодах. Цей показник має значення для контролю фруктової сировини та продуктів її переробки.
За наведеними Сергієм Сальніковим даними, допустимий вміст патуліну становить 50 мкг/кг для свіжих соків, 25 мкг/кг для пюре та 10 мкг/кг для дитячого харчування. Відмінності між нормативами пов’язані з категорією продукту та вимогами до його безпечності.
Сальніков також пояснив, що затримки на кордонах збільшують ризик розвитку гнилей під час транспортування фруктів. Через це європейські трейдери дедалі частіше вимагають проводити аналіз на патулін безпосередньо в день завантаження продукції в автомобіль. Крім того, посилюється увага до токсинів грибів роду Alternaria, які раніше перебували під моніторингом.
Ще одна категорія показників, важливих для експорту, — вміст важких металів. Згідно з наведеними у матеріалі даними, граничний рівень свинцю становить 0,10 мг/кг для свіжих плодів і 0,05 мг/кг для соків. Контролюють також кадмій, який може накопичуватися в ґрунті та потрапляти до рослин. Одним із чинників його надходження до агроекосистем є використання мінеральних добрив, хоча фактичний рівень накопичення залежить від багатьох умов.
Лабораторні перевірки охоплюють і перхлорати та хлорати. За словами представника Ukravit, замовники частіше звертаються для визначення цих речовин у плодовій продукції. Зокрема, вони можуть потрапляти на фрукти під час миття на сортувальних лініях. У матеріалі як допустимий показник для такої продукції наведено 0,05 мг/кг.
Вимоги до експорту стосуються не лише самих фруктів, а й матеріалів, які використовують для їх пакування. Додаткові зобов’язання для учасників ринку пов’язані з європейським Регламентом про пакування та відходи пакування (PPWR).
Як зазначив Сергій Сальніков, українським експортерам свіжих яблук і груш необхідно враховувати вимоги до тари, зокрема дерев’яних і картонних ящиків та пластикових підкладок. За його словами, регламент передбачає обмеження щодо вмісту важких металів у пакуванні, яке контактує з харчовими продуктами, а також вимоги щодо PFAS — пер- і поліфторалкільних речовин, які часто називають «вічними хімікатами». Фахівець також наголосив на необхідності документального підтвердження відповідності пакування європейським вимогам.
Для українських виробників це означає, що підготовка експортної партії потребує комплексного підходу. Потрібно контролювати стан плодів, дотримуватися вимог щодо залишків пестицидів, перевіряти продукцію на окремі токсини й забруднювачі та враховувати нормативи, які поширюються на пакувальні матеріали.
Водночас конкретні граничні рівні та вимоги до підтвердження відповідності необхідно перевіряти за чинними нормативними актами ЄС з урахуванням виду продукції, способу її переробки та призначення. Для експортерів це важливо, оскільки невідповідність навіть за окремим показником може ускладнити постачання на європейський ринок.
