Українські аграрії ризикують отримати нижчу рентабельність вирощування кукурудзи через поєднання несприятливої погоди, додаткових витрат на сушіння та низьких закупівельних цін. Затяжні опади ускладнюють збирання врожаю, підвищують вологість зерна й можуть сповільнити польові роботи до зимового періоду. Про це повідомили аналітики сільськогосподарського кооперативу ПУСК.
За оцінками експертів, витрати на доведення кукурудзи до необхідних показників вологості можуть сягати $30 на тонні. За менш складних умов додаткові витрати становитимуть близько $10–20/т. У результаті частина коштів, отриманих від реалізації зерна, спрямовуватиметься на післязбиральну доробку продукції.
Цінова ситуація додатково ускладнює становище виробників. Закупівельні ціни на українську кукурудзу вже опустилися до $160–163/т, а наступним можливим рівнем зниження аналітики називають $150/т. На цій позначці ринок, за їхніми прогнозами, може стабілізуватися.
Водночас швидкого відновлення вартості зерна очікувати не варто. У кооперативі ПУСК вважають, що ціни на рівні $170–180/т на умовах CPT-порт можуть повернутися не раніше січня–лютого.
На тлі цінового тиску погодні умови стають додатковим чинником формування собівартості кукурудзи. Чим вища вологість зерна під час збирання, тим більше ресурсів може знадобитися для його сушіння. Відповідно, фактичний фінансовий результат господарства залежатиме не лише від урожайності, а й від витрат на доробку та логістику.
Збирання культури в Україні поки що перебуває на початковому етапі. За наведеними даними, аграрії вже намолотили майже 3,5 млн тонн кукурудзи, обробивши 13% прогнозованих площ. При цьому основна частина врожаю ще залишається на полях.
За оцінками аналітиків, незбираними залишаються приблизно 25–27 млн тонн кукурудзи. Якщо опади й надалі перешкоджатимуть роботі техніки, строки завершення кампанії можуть зміститися до зимових місяців. Водночас у кооперативі наголошують, що випадки, коли господарства залишають кукурудзу в полі на зиму, поки не стали масовими.
Затримки зі збиранням створюють для виробників додаткові організаційні та фінансові ризики. Господарствам доводиться враховувати не лише можливості доступу техніки до полів, а й потребу в сушильних потужностях та витрати на зберігання зерна після збирання.
