Фінансові установи й надалі зберігають стриманий підхід до кредитування аграрного сектору, віддаючи перевагу бізнес-моделям із передбачуваними доходами та контрольованими ризиками. За оцінкою фінансового ринку, найбільш привабливими для залучення позикових коштів залишаються напрями, пов’язані з переробкою сільськогосподарської продукції, розвитком елеваторної інфраструктури, а також агропідприємства, орієнтовані на локальні ринки збуту. Саме такі формати забезпечують відносно стабільний грошовий потік, що є ключовим фактором для кредиторів.
Рослинницький сегмент у цілому сприймається фінансистами як достатньо стійкий, однак його фінансова привабливість значною мірою залежить від логістичних умов. Порушення ланцюгів постачання, обмеження експорту та коливання транспортних витрат безпосередньо впливають на маржинальність і, відповідно, на кредитні ризики. Водночас тваринництво розглядається як напрям із довгим інвестиційним циклом, що потребує значних обсягів довгострокового фінансування та має відкладену окупність.
Поєднання кількох виробничих напрямів у межах одного агробізнесу, зокрема рослинництва і тваринництва, підвищує замкнутість виробничого циклу та дозволяє ефективніше розподіляти ризики. Натомість найменш привабливими для банків залишаються торговельні моделі з мінімальною часткою власного капіталу, а також компанії, діяльність яких критично залежить від одного каналу або ринку збуту.
Попри окремі позитивні сигнали, умови кредитування для агросектору залишаються жорсткими. Фінансування оборотного капіталу здебільшого надається на період від 9 до 18 місяців, при цьому процентні ставки в більшості випадків перевищують рівень інфляції на кілька відсоткових пунктів. Часткове зниження фінансового навантаження можливе завдяки державним програмам підтримки, які дозволяють зменшити ефективну вартість кредитних ресурсів для аграрних підприємств.
Інвестиційні кредити, як правило, доступні на строк 3–5 років і орієнтовані насамперед на компанії з прозорою фінансовою структурою, зрозумілою моделлю управління та стабільною кредитною історією. Навіть економічно обґрунтовані проєкти часто стикаються з обмеженнями через високі вимоги до застави або рівня власного капіталу. Саме ці фактори залишаються однією з ключових причин, що стримують темпи оновлення та модернізації в аграрному секторі.
