Майбутній вступ України до Європейського Союзу здатен суттєво переформатувати світовий ринок пшениці та розстановку сил серед ключових експортерів. За оцінками міжнародних аналітиків, після інтеграції українського агросектору до спільного європейського ринку ЄС може вийти на перше місце у світі за обсягами експорту цієї культури вже з 2027 року, випередивши росію.
Прогнози Міністерства сільського господарства США свідчать, що в сезоні 2025/26 Україна зможе поставити на зовнішні ринки близько 14 млн тонн пшениці, тоді як країни Європейського Союзу — ще 32,5 млн тонн. У разі об’єднання цих обсягів загальний експорт перевищить 46 млн тонн, що більше за очікувані 44 млн тонн постачань з боку росії. Така зміна балансу може зробити ЄС ключовим гравцем у забезпеченні глобального попиту на продовольче зерно.
Україна офіційно подала заявку на членство в Європейському Союзі 28 лютого 2022 року, а переговорний процес розпочався в червні 2024 року. Державне керівництво неодноразово наголошувало, що країна розраховує приєднатися до ЄС у 2027 році. Реалізація цього сценарію означатиме не лише політичні зміни, а й глибоку трансформацію аграрної галузі, яка стане частиною Спільної аграрної політики Євросоюзу.
Водночас в українському аграрному середовищі підтримка євроінтеграції поєднується з усвідомленням значних викликів. Представники галузі звертають увагу, що адаптація до європейських стандартів у рослинництві та тваринництві вимагатиме суттєвих фінансових ресурсів і часу, особливо з огляду на наслідки повномасштабної війни. За оцінками Світового банку, прямі збитки агросектору України вже перевищили $11,2 млрд, що обмежує можливості швидкої модернізації виробництва.
Додатковим фактором ризику залишається необхідність гармонізації системи захисту рослин із нормами ЄС. Йдеться, зокрема, про можливу заборону близько 100 діючих речовин, які наразі дозволені в Україні. За оцінками Всеукраїнської аграрної ради, такі зміни можуть коштувати фермерам до $3 млрд щороку. Водночас аграрії Європейського Союзу отримують суттєву фінансову підтримку у вигляді субсидій, що частково компенсує витрати на дотримання екологічних, кліматичних і харчових вимог.
Окрему увагу в галузі приділяють і зовнішнім ринкам. Африка, Азія та країни Близького Сходу традиційно є важливими напрямками експорту української пшениці та джерелом валютних надходжень. В аграрному середовищі застерігають, що надто жорстка або швидка адаптація до європейських правил без перехідних механізмів може ускладнити збереження позицій України на цих ринках, які мають стратегічне значення для глобальної продовольчої безпеки.
У Всеукраїнській аграрній раді наголошують на доцільності гнучкого підходу до впровадження європейських вимог і необхідності фінансової підтримки аграріїв у перехідний період. Експерти підкреслюють, що ключовими стануть умови переговорів щодо доступу України до інструментів Спільної аграрної політики, зокрема субсидій і програм підтримки. Саме від цього залежатиме, чи зможе український агросектор зберегти конкурентоспроможність, не втративши традиційні ринки, і водночас стати одним із головних чинників перетворення Європейського Союзу на світового лідера з експорту пшениці.
