На околицях села Бочаниця, що на Рівненщині, сьогодні працює ягідне підприємство, яке щороку постачає на ринок десятки тонн продукції. Господарство «Смачна ягідка», засноване Петром Нікітчуком, виросло на землі, де раніше були залишки старого колгоспу та стихійне звалище. Проте ще шість років тому ця територія виглядала зовсім інакше — засмічена та непридатна для сільського господарства.
Ідея створити власну ягідну справу з’явилася у Петра ще у 2009 році після поїздки до Польщі. Там він побачив, як ефективно працюють фермерські господарства з вирощування ягід, і замислився, що в Україні ця ніша майже не заповнена. Незважаючи на ентузіазм, втілити задум вдалося лише у 2018 році, коли він орендував 7 гектарів землі, колись зайнятої сільгоспкооперативом. Проте почати одразу не вдалося: два роки пішло на те, щоб очистити ділянку від залишків будівель і вивезти тонни сміття.
Фермер згадує, що сміття було дуже багато — орієнтовно до тисячі кубометрів. З документальним обліком ніхто не заморочувався, бо масштаби проблеми ставали зрозумілими без підрахунків. Очищення зайняло значний час і зусилля, проте стало першою перемогою підприємства у боротьбі за врожай.
Земельне питання для невеликих фермерів — одне з найболючіших. Нікітчук зазначає, що малим підприємствам важко конкурувати за ділянки із великими аграрними холдингами. Саме тому він і обрав малопривабливу на перший погляд територію — колишню колгоспну землю. Проте такий підхід поступово набирає популярності у регіоні, і його підприємство стало серед перших, хто реалізував подібний формат.
Фахівці підтверджують доцільність такого підходу. Як зазначає кандидат сільськогосподарських наук Микола Зінчук, землі, де колись розміщувалися сади чи старі об’єкти сільгосппризначення, можуть бути менш виснаженими, ніж рілля, яку активно обробляли впродовж десятиліть. У разі правильної рекультивації можна досягти непоганого результату. Науковець підкреслює: у Європі ділянки, що були смітниками чи промисловими зонами, покривають спеціальними захисними мембранами, а вже потім використовують для вирощування культур.
Основна загроза, за словами експерта, не в будівельному смітті, яке створює лише механічні складнощі для техніки, а в залишках пластику та хімічних сполук. Якщо ж рекультивація проведена на належному рівні, ці ділянки можуть знову стати придатними для господарювання. У Нідерландах, приміром, на таких територіях вирощують навіть кормові культури.
Зараз, у період дефіциту придатної для сільського господарства землі, аграрії шукають нові можливості. Як наголошує Зінчук, у хід ідуть різні методики відновлення — від простих, як травопільна система, до більш технологічних, включаючи біоремедіацію, піскування, землювання тощо.
Після завершення підготовки землі фермер планував закласти горіховий сад. Однак з огляду на довгий термін очікування першого врожаю (від п’яти до восьми років), змінив плани. Так у пріоритеті опинилися ягідні культури. Першою була порічка: аграрій орієнтувався на ціни і вважав її перспективною. Проте, коли урожай вже дозрів, ринок виявився насиченим, і вартість ягід різко впала.
Далі планували висадити лохину, але проведений аналіз ґрунту показав невідповідність — замість піщаного субстрату з якісною водою, земля виявилась малопридатною. Тому площу під цю культуру обмежили 50 сотками, а більшість засадили малиною та смородиною.
Наразі господарство вирощує кілька сортів малини: «Джоан Джей», «Харітейдж» та «Полана». Смородина представлена сортом «Тібен». Вибір сортів обумовлений прагненням мати продукцію протягом усього сезону — одні сорти плодоносять раніше, інші — пізніше. Фермер зізнається, що найскладніше працювати з малиною — зокрема через необхідність підв’язування певних сортів. Проте в результаті — добрий урожай.
На сезон підприємство «Смачна ягідка» збирає приблизно 30 тонн малини, стільки ж порічки і ще 10 тонн смородини. Ці показники свідчать про ефективність навіть складних і нетрадиційних шляхів розвитку ягідного бізнесу в Україні.
