Після початку повномасштабної війни українські овочівники були змушені оперативно переглядати географію виробництва та шукати нові рішення для збереження бізнесу. Саме так сталося і з фермерським господарством «Аделаїда», яке раніше працювало на півдні країни, а згодом перенесло основну діяльність на Житомирщину.
Співвласник ФГ «Аделаїда» Віктор Рибалко повідомив, що підприємство вирощувало картоплю на Херсонщині з 1996 року і входило до числа найбільших виробників регіону. Після втрати господарства через війну компанія зосередила всі виробничі процеси в північному регіоні, де довелося фактично вибудовувати систему роботи заново.
Однією з ключових проблем на новому місці стало стабільне забезпечення посівів водою. За словами аграрія, в умовах зміни клімату навіть північні області України дедалі частіше стикаються з дефіцитом вологи в критичні фази розвитку культур. Саме тому питання керованого зрошення стало визначальним для подальшої спеціалізації господарства.
У підприємстві вирішили не будувати нову інфраструктуру з нуля, а використати наявну меліоративну систему, створену ще у 1970–1980-х роках. Первісно вона була призначена для осушення перезволожених земель, однак її адаптували під накопичення води та подальше використання для поливу. Воду з полів акумулюють у мережі каналів, після чого подають на зрошення.
Рибалко пояснив, що в нових умовах головним завданням було максимально ефективно розпорядитися обмеженими ресурсами та отримати економічний результат. Найбільш доцільним рішенням він назвав вирощування картоплі на півночі країни із застосуванням поливу, оскільки ця культура чутлива до нестачі вологи та потребує стабільного водопостачання для формування врожаю.
У межах модернізації господарство провело реконструкцію каналів, які раніше виконували виключно функцію осушення. У них накопичили воду та під’єднали дощувальну машину, що дозволило забезпечити зрошення перших 45 га. Такий підхід, за оцінкою виробника, дає можливість швидше нарощувати площі поливу без значних витрат на будівництво нових систем.
Практика використання старої меліоративної інфраструктури для зрошення набуває актуальності в різних регіонах України, адже значна частина таких систем була створена десятки років тому й нині потребує переосмислення функціоналу. У випадку з господарством на Житомирщині це рішення стало інструментом адаптації до нових реалій та збереження спеціалізації на вирощуванні картоплі.
