Обмеження роботи українських морських портів створюють серйозні ризики для аграрного сектору, адже морський транспорт залишається важливим каналом експорту сільськогосподарської продукції. Водночас складнощі з вивезенням урожаю можуть мати й інший наслідок — стимулювати бізнес активніше вкладатися у переробку сировини всередині країни.
Про перспективи розвитку цього напряму в умовах проблем із морським експортом розповів міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький в інтерв’ю DW.
За його даними, частка переробленої продукції в українському аграрному експорті вже зросла. У 2025 році вона становила 58%, тоді як у 2021-му, до початку повномасштабної війни, цей показник був на рівні 47%.
Міністр пояснив, що доступність української сільськогосподарської сировини є одним із факторів, який може заохочувати підприємців розширювати переробні потужності. Тому нинішні обставини, за його оцінкою, здатні підштовхнути до запуску таких проєктів і тих виробників, які раніше відкладали відповідні рішення.
Водночас блокада або суттєве обмеження роботи портів є негативним фактором для аграрного сектору. Якщо можливості морського експорту скорочуються, українським виробникам доводиться шукати альтернативні маршрути для збуту продукції, що може ускладнювати логістику та впливати на обсяги експорту.
Одним із варіантів адаптації в таких умовах стає збільшення частки продукції з вищою доданою вартістю. Переробка дозволяє не просто вивозити сировину, а формувати експортний продукт уже на території України. Водночас це не означає, що переробні підприємства зможуть поглинути весь обсяг агропродукції, який потенційно залишатиметься в країні через проблеми з експортом.
За словами Висоцького, частка переробленої продукції в українському аграрному експорті надалі зростатиме. Поточна ситуація з морськими перевезеннями може зробити цей процес швидшим.
Таким чином, проблеми з портовою логістикою одночасно залишаються серйозним викликом для українського аграрного експорту та можуть стати додатковим стимулом для розвитку внутрішньої переробки. Для виробників це створює потребу шукати способи реалізації сировини з більшою доданою вартістю, а для країни — можливість поступово збільшувати частку переробленої продукції в структурі експорту.
