В Україні проблема нестачі сучасних овочесховищ залишається однією з головних для овочевого сектору. Через відсутність професійних систем зберігання аграрії щороку втрачають частину врожаю, а покупці змушені переплачувати за овочі або купувати продукцію невисокої якості. Особливо це стосується картоплі, цибулі, моркви та інших овочів так званого «борщового набору», які потребують стабільного температурного режиму та правильної вентиляції.
На ринку зазначають, що державна програма грантової підтримки для будівництва овочесховищ може частково покращити ситуацію, однак вона не здатна повністю вирішити проблему. Комерційний директор компанії «Ван Дайк» Андрій Марущак, яка спеціалізується на рішеннях для зберігання овочів, фруктів та ягід, звернув увагу на низку недоліків чиного механізму підтримки.
За його словами, у програмі поєднали фруктосховища та овочесховища, хоча технологічно це різні об’єкти. Для фруктів використовують дорожчі системи з регульованим газовим середовищем, тоді як овочесховища мають інші вимоги до зберігання. Через це, на думку експерта, умови грантової програми не завжди відповідають реальним потребам овочівників.
Також він вважає, що будівництво невеликих сховищ економічно невигідне. Наприклад, овочесховище місткістю близько 5 тисяч тонн може коштувати приблизно 4 млн євро, тоді як максимальний розмір державного гранту обмежений 20 млн грн. Фактично це покриває лише невелику частину загальних витрат.
У галузі наголошують, що найбільше труднощів виникає саме у малих та середніх фермерських господарств. Великі компанії здатні будувати сховища власним коштом, а для дрібних виробників навіть часткова компенсація не вирішує питання доступу до фінансування. Водночас саме малі та середні господарства залишаються основою українського овочівництва, адже ця галузь потребує значної кількості ручної праці та постійного догляду за продукцією.
Ситуацію ускладнює і нестабільність ринку. Останніми роками багато фермерів збільшили посіви цибулі через високі ціни попередніх сезонів, однак згодом ринок зіткнувся з перевиробництвом. Подібні тенденції спостерігаються не лише в Україні, а й у країнах Європи та Центральної Азії. Через надлишок продукції частина врожаю в окремих країнах навіть не потрапила на ринок.
Експерти зазначають, що українському овочівництву бракує системного планування виробництва та контрактного підходу, який давно працює у країнах ЄС. У багатьох європейських державах фермери ще до початку сезону укладають угоди з переробними підприємствами або торговими мережами, чітко погоджуючи обсяги, якість продукції та графік постачання. Це дозволяє уникати хаотичного перевиробництва та різких цінових коливань.
В Україні ж виробники часто змушені шукати покупців уже після збору врожаю. Через це овочі нерідко продають за цінами нижче собівартості, особливо у роки високого врожаю. Саме тому наявність сучасного овочесховища стає критично важливою — фермер отримує можливість не продавати продукцію одразу після збору, а зберігати її до більш вигідного періоду.
Окрему увагу учасники ринку звертають на якість продукції для супермаркетів. Українські торговельні мережі дедалі частіше висувають жорсткі вимоги до зовнішнього вигляду овочів, калібрування, фасування та миття продукції. Через нестачу сучасного обладнання та сховищ частина українських овочів не відповідає цим стандартам. Саме тому в магазинах часто з’являється імпортна картопля чи інші овочі, які мають привабливіший товарний вигляд.
Фахівці також звертають увагу на кадрові вимоги у грантовій програмі. На їхню думку, сучасне овочесховище повинно бути максимально автоматизованим і не потребувати великої кількості персоналу. Натомість вимога щодо створення значної кількості робочих місць може ускладнювати участь фермерів у програмі, особливо в умовах дефіциту працівників у сільській місцевості.
Попри всі труднощі, аграрії визнають, що розвиток інфраструктури зберігання є необхідним для українського овочівництва. Без сучасних овочесховищ складно стабілізувати ціни, забезпечити якість продукції та зменшити сезонні втрати врожаю. Саме тому питання державної підтримки та доступного фінансування для будівництва таких об’єктів залишається актуальним для всього аграрного сектору.
