На українському ринку соняшнику зберігається напружена ситуація через обмежену пропозицію сировини, що продовжує утримувати закупівельні ціни на високому рівні. Протягом минулого тижня вартість культури демонструвала помірне зростання, хоча суттєвого цінового стрибка не відбулося. На ринок продовжують впливати стримані темпи подорожчання соняшникової олії, а також небажання аграріїв активно реалізовувати залишки врожаю.
Недостатні обсяги надходження сировини від виробників залишаються одним із ключових факторів, що формують поточну кон’юнктуру. Частина аграріїв продовжує займати вичікувальну позицію, розраховуючи на вигідніші цінові пропозиції. Така ситуація призводить до скорочення запасів на переробних підприємствах, для яких стабільне постачання соняшнику є критично важливим для підтримання виробничих потужностей.
За оцінками учасників ринку, дефіцит сировини разом із невисокою маржинальністю переробки змушує окремі заводи тимчасово призупиняти роботу. Частина підприємств орієнтується на майбутній старт сезону переробки ріпаку, очікуючи на більш активне завантаження потужностей уже з початком нового етапу роботи. Подібна практика є характерною для періодів міжсезоння, коли баланс між закупівельними цінами та прибутковістю переробки стає особливо чутливим.
Закупівельні ціни на соняшник на умовах СРТ-підприємство, залежно від показників олійності в межах 48–50%, формувалися в діапазоні від 32 до 33,6 тис. грн за тонну. Такий рівень вартості свідчить про збереження конкуренції між переробниками за доступні партії сировини, попри стриману динаміку на суміжних сегментах ринку.
Водночас аналітики ринку зазначають, що на зовнішніх напрямках також фіксуються стабільно високі цінові орієнтири. За інформацією брокерів, соняшник на умовах CPT паритет Одеса з червневою поставкою оцінюється у 739 доларів за тонну з урахуванням ПДВ. Соняшникова олія на базисі FOB Північна Європа з постачанням у червні торгується на рівні 1510 доларів за тонну.
Ринкова ситуація демонструє, що до завершення поточного сезону дефіцит сировини залишатиметься визначальним чинником ціноутворення. Для аграріїв це створює можливість утримувати товар до вигідніших умов продажу, тоді як переробники змушені адаптувати виробничі плани до обмеженої пропозиції на внутрішньому ринку.
