У низці українських регіонів цього року фіксують активне поширення сарани, однак державні фахівці закликають не створювати зайвої паніки. За словами представників Держпродспоживслужби, ситуація не є критичною й цілком перебуває під контролем.
Як пояснив заступник голови відомства Вадим Чайковський, масштаби явища не варто перебільшувати. Він звернувся до представників медіа з проханням уникати драматизації, адже такі повідомлення можуть лише дезорієнтувати громадськість. Попри наявні осередки, цьогорічна ситуація не є аномальною: подібні явища реєструють щороку, особливо в зонах зі специфічними кліматичними умовами та біля лінії фронту.
Серед основних факторів, що сприяли активізації популяцій сарани, фахівці називають підвищення середньодобових температур, зміну природних умов, відсутність контролю за агроландшафтами в прифронтових районах, а також руйнування Каховської гідроелектростанції. Останній чинник призвів до масштабної деградації екосистем і спричинив порушення водного балансу на значних територіях.
За словами Чайковського, нашестя сарани можна розглядати як один із проявів екоциду, спричиненого агресією росії. При цьому він наголосив, що наслідки таких дій впливають не лише на Україну, а й на глобальні екосистеми.
Цього року у Харківській області, зокрема на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району, було запроваджено спеціальний режим захисту рослин. Раніше подібні осередки виявлялися в Запорізькій, Донецькій, Херсонській, а також у південних областях — Миколаївській, Одеській та Дніпропетровській.
Цікаво, що в Запорізькій області місцеві жителі спостерігають природні способи боротьби з навалою: качки активно поїдають сарану і навіть відмовляються від іншої їжі. Такий біологічний контроль, за словами спеціалістів, є одним із ефективних способів стримування чисельності комах. Аналогічні підходи вже довели свою дієвість в інших країнах, зокрема в Пакистані.
З огляду на кліматичні зміни, фрагментацію екосистем та наслідки війни, ризики появи сарани зберігатимуться й у майбутньому. Тому важливо не лише реагувати на спалахи, а й розвивати системну профілактику — зокрема, через відновлення зрошення, біологічний контроль та стабілізацію екологічного балансу.
