Українські аграрії зіткнулися з новим зростанням логістичних витрат: альтернативні маршрути експорту продукції за останній період подорожчали щонайменше на 30%, а за окремими напрямами підвищення ставок сягнуло 150–220%. Найпомітніше змінилася вартість перевезень річковим та морським транспортом.
Про це повідомив експерт транспортно-логістичної галузі Дмитро Линник, який тривалий час працював на керівних посадах у логістичних та аграрних компаніях.
За його оцінкою, з липня дорожчати почали як сухопутні перевезення, так і морський фрахт. Особливо відчутною стала зміна ставок на маршрутах, які проходять через Дунайські порти.
Зокрема, фрахт із дунайських портів України до Єгипту, який є традиційним напрямом збуту української пшениці, наприкінці серпня — на початку вересня збільшувався приблизно на 10–15 доларів за тонну щотижня. У результаті ставка наблизилася до 100 доларів за тонну.
Ще суттєвіше змінилася ситуація з баржовими перевезеннями до Констанци. Їхня вартість практично подвоїлася порівняно з рівнем, який спостерігався у липні.
На ціноутворення в дунайському напрямку впливає одразу кілька чинників. Серед них — обмежена кількість костерів, готових здійснювати перевезення з українських портів, постійне накопичення суден у районі Суліни та низький рівень води на Дунаї.
Проблеми виникають і в автомобільній логістиці. Вартість автоперевезень зростає не лише через сезонне збільшення попиту під час активної збиральної кампанії. Додатковий тиск на собівартість створює паливо: ціна дизельного пального, за словами експерта, вже досягла позначки 100 грн за літр на стелі.
Ще одним фактором стало підвищення залізничних тарифів. Серпневе збільшення вартості перевезень на 30% припало на період, коли аграрний сектор і без того працює в умовах високого навантаження на логістику.
Для аграрного бізнесу подорожчання доставки безпосередньо позначається на кінцевій економіці продажу врожаю. Чим більше коштів доводиться спрямовувати на транспортування, тим менше ресурсів залишається у виробника для інших операційних потреб.
За оцінкою Дмитра Линника, нинішня ситуація створює ризик скорочення витрат на технологічні операції. Одночасно господарства відчувають нестачу обігових коштів, оскільки швидко реалізувати новий урожай за прийнятною для виробника ціною складно.
Це може впливати і на фінансування наступного виробничого циклу. Якщо значна частина виручки спрямовується на покриття логістичних витрат, агровиробникам складніше забезпечувати необхідний обсяг фінансування для майбутніх польових робіт.
